Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

Володимир Олійник
РУСАЛКА З МОБІЛКОЮ
Лірично-еротична драма

Київ
„Фактор-Захід" 2006

ЗМІСТ

1. ти поцокотіла каблучками
2. от після щастя такого
3. ми були не владні над собою
4. лиш уявляю тебе
5. була зима і наш роман у січні
6. цілую пальчики ніжок твоїх
7. в готельнім номері кохання
8. принцесочко моя на горошині
9. принцесочко моя ти незабудко
10. акваріум життя
11. серце чого ти таке дурне
12. ти біль мій
13. нічого не хочу від тебе
14. а ти чекаєш ще її
15. дівчинко з зеленими очима
16. прийди мені сьогодні
17. поклич мене я мов смичок
18. ти просто казка
19. будь щаслива завжди
20. як Лебідь той до Леди
21. і знову твій голос
22. прости королево кохана
23. ти сказала їдемо відпочивати
24. ти ідеш моя дівчинко до моря
25. кохай її допоки ніч
26. я вже витиснений лимон
27. я на острові тихім
28. ти розкинулась
29. ось і осінь. Оси відлетіли
30. Офеліє моя все поглинає час
31. а я тебе по-справжньому любив
32. тут зона-26
33. є трошки самотності й тиші
34. ти мав її ти був в астралі
35. наслухайся вечірніх цвіркунів
36. ідилія
37. Два монологи
38. у Київ я поїхав
39. я так люблю тебе Маріє
40. в пам’яті втримати літо
41. сьогодні вранці бачив Нефертіті
42. просуваю язик між пелюстки
43. княгинечко горда й вельможна
44. і я завмер
45. твої груди
46. і знов я йду
47. зустрівшись
48. твій дим сигаретний
Замість епілогу

"Володимира Олійника, образно кажучи, можна назвати Моцартом сучасної української поезії. Це підтверджується п тим, що у нього є свій власний Сальєрі... Та боріння поета породжують сильні пристрасті, які стають ліричними шедеврами... Його вистраждана, викохана, вилюблена "Русалка... " не залишить байдужим нікого — не сумніваюсь, книжка стане явищем світової поезії, новітнім поетичним бестселером ".

Інесса Івашкевич,
культуролог, доктор мистецтвознавства Варшавського університету

I5ВN 966-8452-76-9
©Володимир Олійник, 2005

1

ти поцокотіла каблучками
вниз до таксі
я лежав
і докурював твою сигарету
так немов би ладан
курив у раю
аж захотілося
вмерти від щастя
яке ти мені подарувала
яке ми
одне одному дарували
в цьому земному астралі
дівчинко моя
з очима русалки
я тебе вмить покохав
так як вітер кохає
рожеву пелюстку цвіту
як дощ любить поле пшеничне
дівчинко мила
може це буде
наша єдина мить
але знай
ти море
море пристрасті
море ніжності
море жадання
мої руки досі пахнуть тобою
моє тіло тобою співає
русалко моя гнучка
ми були двома хвилями
двома лебедями були
на блакитному
плесі любові

2
от після щастя такого
безмежного
чи в щасті тому й померти
вічність!
приймай но
лист кохання
в конверті

з.
ми були не владні над собою
ти би стала долею судьбою
якби тільки вільна ти була
човен сумно плине без весла
біль то заболить то затихає
спогад того щастя серце крає
скрипка грає
серце моє крає
скрипка грає
серце завмирає

4
лиш уявлю тебе
і ніжність огортає
до твого серця
ніжність моя лине
тебе як манни із небес чекаю
моя княгине
княгинечко моя уста медові
о недосяжна пристрасте любові

5

була зима
і наш роман у січні
невтримна пристрасть
злива почуттів
вино „Ведмежа кров"
зелені свічі
й кохання
край ялинкових вогнів

6

цілую пальчики ніжок твоїх
голенька моя принцесо
від пристрасті божеволію
розчиняюсь в тобі
мов рафінад у каві
хвиля до хвилі горнеться
хвиля цілує хвилю
час розчинивсь у вічності
мов рафінад у каві
залоскочи мене
в обіймах своїх
русалко моя
русалочко хтива
принцесо моя
голенька

7

в готельнім номері кохання
із часом-цербером змагання
на ніжних пелюстках роса
і навздогін гірка сльоза
сумна сльоза
твоя мобілка мов цвіркун
тебе вже хоче твій султан
в душі обірвано сім струн
а серце затиска аркан
тугий аркан
дівчинко моя
рибко золота
я тебе ревную
навіть до кота
деколи ненавиджу
деколи люблю
душу свою грішну
в тобі загублю

8

принцесочко моя на горошині
нічого одне одному не винні
ніхто не зна того
що знаєм ми
і добре
не затопчуть чобітьми

9

принцесочко моя ти незабудко
поставлю біля замку твого будку
із вивіскою “Чищу всім взуття”
спинись
почищу
аж заблискотять
мініатюрні чобітки твої
аж засвистять
від щастя солов’ї

10

акваріум життя
пливе “СВ” – вагончик
а в ньому ми удвох
мій ніжний “скорпіончик”

тепер чи у четвер
куплю гарячий пончик
щоб з голоду не вмер
коханий “скорпіончик”

акваріум життя
кидаю в чай лимончик
яке серцебиття
крутий мій “скорпіончик”

що в перший раз була
як з коньяком ікра
а другий не дала
була даремна гра

що пісня солов’я
якби ж я мав “лимончик”
то ти була б моя
навік
мій “скорпіончик”

11

серце чого ти таке дурне
стільки ж довкола
вільних жінок
ти ж
підставило просто мене
свідок Бог

12

ти біль мій
я щасливий з того болю
це він мені пропасти не дає
я випадковий гість твоєї долі
ти розпач мій
ти зцілення моє

ти навіть не повинна
цього знати
я проминув
як метеор згорів
тобі цвісти о так
тобі буяти
і вигравати
у життєвій грі

ти ж вигравай
воріженько вродлива
хай допоможуть
Бог азарт і злість
моєї долі випадкове диво
твоєї долі випадковий гість

13

я нічого не хочу від тебе
мені впало на душу небо

впало небо й долю розбило
обламало спалило крила

якби знала як мені гірко
крижана і колюча зірко
ні нічого мені не винна
водопаду вода неспинна

рай миттєвий і вічна муко
о стріла астрального лука
вперше спізнана вища пристрасть
обертається в пристріт

14

а ти чекаєш ще її
чекай чекай
від її друга від сім’ї
невічний рай

за те що в ньому побував
подякуй їй
чи хоч мов кіт промимри м’яв
і все не смій

їй набридати докучати
забудь забудь
вчись мовчки люблячи страждати
в терпінні суть
простіть хто полюбив мене
а я не міг
чи думав ні
що шмагоне
колись батіг
чекаєш о якби прийшла
впав би до ніг
безжальна хай жорстока зла
щоб вирок навіть принесла
я б цілував батіг

15

дівчинко з зеленими очима
рай мій смерть моя
моя вітчизна
ти чиясь чи просто
бранка долі
ні доволі
дай тебе забути
дай забути
стерти з пам’яті
не бачити не чути
“а меж тими меж ножами рута” *

* з Шевченка

16

прийди мені сьогодні
і спали
спали на вогнищі
своєї пристрасті

17

поклич мене я мов смичок
який до скрипки лине
мелодію заграти щоб
тобі моя княгине

луна мелодія луна
і в тремі тіло грає
о щоб злились смичок й струна
поклич мене благаю

18

ти просто казка
зайві всі слова
від ласки закрутилась голова
немовби це мені
на мить наснилось
немовби щось твоє
в мені лишилось
о Космосе
о щастя таїна

19

будь щаслива завжди
та не дай Бог біди
ти про мене згадай
і до мене прийди
я тебе від біди затулю
заклену віджену люте зло
я підставлю крило
бо одну тебе в світі
люблю
так запекло
відчайно
люблю

20

як лебідь той до Леди
до тебе припадаю
як Лебідь юну Леду
крильми я обіймаю

тебе моя безжальна
тебе моя жорстока
сльоза моя прощальна
печаль моя висока
сніги поля дорога даль
любов моя
моя печаль

21

і знову твій голос
як сніг як веселка
як невідворотність
пустельності долі
як тиша осіннього лісу
і знову твій голос
як гроночка винограду
як пісня струмка
як світіння пелюстки

22

прости королево кохана
в ім’я майбуття прости
то тіла пристрасть – омана
на серці лиш ти
човен білі вітрила
моря подих живий
моя королево мила
до мене пливи

впади у мої обійми
о запах троянди п’янкий
в коханні своєму не вільні
потиск руки

23

ти сказала їдемо відпочивати
серце моє тьохнуло й защеміло
що не я буду з тобою русалочко
боліло боліло серце
я їхав й не знав куди
вийшов за містом
небо світилось лютневим
вечір’ям
я й не думав винуватити тебе
а думав про тебе
так само з ніжністю і любов’ю
я думав аби тобі було добре
ніжна тендітна трояндочко
свіжа п’янка

я згадував миті блаженства
даровані мила тобою
і усміхався про себе
хай тобі буде добре
добре до…

24

ти їдеш моя дівчинко до моря
будеш купатися собі й не знати горя
засмагнувши будеш як шоколадка
а ввечері на танці чи на б...ки

русалочки ти любиш новизну
була б – вночі й на хвильку б не заснув 
обцілував від пальчиків б і до
злизав би мов еротоманський дог
морозиво на ймення ескімо
принцесочко сьогодні що п’ємо
щоб моя воля то б тебе лиш пив
нікого ще так сильно не любив
нікого в світі так не відчував
був у раю як в губи цілував
коли ж зливавсь з тобою – щастя світ (!)
зринав в земний
і неземний політ

звучав над нами Космосу орган
і цілу довгу ніч тривав о...зм

25

кохай її допоки ніч
допоки музика звучить ця
цю крутість стегон
вигин пліч
яка ж в’юнка ти
моя киця
як пахнеш полем золотим
і цвітом луговим медвяним
яка уся солодка ти
я п’ю тебе тобою п’яний

допоки музика звучить
струмок і річка ми з тобою
тоді здаюся я без бою
безсмертя мить

26

я вже витиснений лимон
а ти хочеш і хочеш русалко
світить місяць-гей на лиман
ой кохаєш ти палко
закохай мене залоскочи
смерть то вічна свобода
алебастровим стану
заволочи
в океанові води
там обніме хвиля мене
синя вічність поглине
ненавиджу гниття земне
краще в горло акулине

27

я на острові тихім і теплім живу
я там падаю просто в траву
і на небо дивлюся
я нікого там не боюся
ні на кого не злюся
ходжу голий і в капелюсі
і чекаю на Єву
що Єгова пришле
та й самому незле
але ж хочеться мати
свою королеву
свою пишногруду та пишнозаду
та шовковисто-солодку розраду
яку хочеться з’їсти без солі
хай міняються ролі
припізниться Єгова пришле Саваоф
любо ж їсти банани удвох
тих бананів тут греблю гати
я на острові цім як святий
весь очищений хрестовоскресний
розмовляю з отцем небесним
але скільки ж праведно жити
треба Єво грішити
хоч ти жінка мені
уявлю що коханка
щоб сильніше кохати
розвертайся отак
тепер так тепер так
я з тобою літаю мов птах
о спокуснице Єво
о моя королево
ми два птахи
в безмежних світах
ах ох ах

28

ти розкинулась вільно у сні
розкошуючи в літеплі снів
у природному одязі Єви
о моя королево

я любуюсь тобою кохана коханко
я вдихаю твій запах
мені стає п’янко
мої пальці чутливі
тобою блукають
ти як музика
пальці мов струни торкають
в тебе очі замружені
ти безборонна
я губами легенько
тулюся до лона
до шовкового лона
язик припадає
він твою насолоду
для тебе шукає
ти вже чуєш його
млосно ти потягнулась
так промовисто клично
вабливо зітхнула
ти вже вигнула стан
немов квітка
пелюстки розкрила
увійди в мене милий

29

ось і осінь – оси  відлетіли
відлетів і я б кудись
та чогось так обважніло
тіло та і крила десь поділись

осінь ось і... відлетіли оси
я б до моря відлетів
вже нажився налюбився – досить
не одне – мов декілька життів
цвіркунів наслухався у серпні
в лютому спізнав твої уста
досі ти живеш в моєму серці
як болюча скалка золота

дівчинко русалочко принцесо
осені нестримна течія
Клеопатру покидає Цезар
каменіє горло солов’я

що б я дав аби ще раз припасти
до вельможних ніженьок і уст
щоб припасти
хай навік пропасти
в морі гей русалонько а-у

30

офеліє моя все поглинає час
офеліє немає більше нас
є дві зорі блукаючі дві тіні
є небуття немає воскресіння
є просто слива
в білому цвітінні
а може воскресінням
є любов
і ми таки відроджуємось знов
аби збагнути лету таїну
весна весні весною крізь весну

31

а я тебе по-справжньому любив
русалко руса
як те вино дорогоцінне пив
тепер ми друзі

сховав сховав глибоко я
любов і муку
бо ти по долі не моя цілую руку

а цілуватись так як ти
ніхто не вміє
цвіти трояндово цвіти
чиясь надіє

 

32

тут зона тут мури і дріт
рукою подати – воля
який тут малий антисвіт
яка там велика доля

там жінка по воду іде
з очима які не минають
а тут полиновий едем
і смужка свята небокраю

світ в радості світ у журбі
як швидко зникає осоння
належить вона не тобі
а сивіють скроні

33

є трошки самотності й тиші
є слово яке не втече
що серце сейсмографом пише
що душу пече

є просто відчахнута гілка
відчахнута гілка в цвіту
про що заспіває сопілка
чи птах на льоту
є дівчина – жінка  і хлопчик
і небо над ними є
і вже озирнутись не хоче
а плаче серце моє

34

ти мав її
ти був в астралі
найвищу втіху ти спізнав
тепер вдягай легкі сандалі
і відпливай у тишу трав

бери до рук дубовий костур
щоб одбиватись від собак
тепер у тобі час і простір
і межовий відсутній знак

напийся неба донесхочу
як нею вічним небом впийсь
підуть з тобою її очі
астральна мить
астральна вись

35

наслухайся вечірніх цвіркунів
допоки літо
стернею пахнуть теплі дні
аж в’януть квіти

і в’яне серце і душа
квилить мов чайка
бо вирій перелітних щасть
летить за часом

і тільки в травах цвіркуни
як метрономи
забудь ілюзії і сни
вертай додому

допоки пахне деревій
і кличе колос
іди у скруті світовій
на вічний голос

36

ідилія така солодка влітку
джміль заціловує
до смерті квітку

 

37

Два монологи

„О панно Інно, панно Інно,
Я сам. Сніги. Зима... "
(Павло Тичина)

І
о панно Інно панно Інно
ходім на луг
там свіже сіно
яке для нас я накосив
а я від вашої краси
стаю неначе птах крилатий
бо зустріч з вами
справжнє свято
дзвенять пташині голоси
о панно Інно панно Інно
на нас чекає свіже сіно
космічна радість нас чека
яка ж бо квітка ви п’янка

II
як забути тебе Іннусю
як ту скалку
вийняти з серця
я вже тих почуттів
боюся
ти не сердься
ти не сердься що крає туга
що на серці скеля печалі
так ти маєш коханця-друга
і вам солодко вдвох ночами
а в моїй полиновій тузі
ти хіба хоч на краплю винна
ми знайомі тепер чи друзі
як бо жити о панно Інно*

38

у Київ я поїхав
щоби зустрітись з Віктором
порозмовляти з ним
про нашу Україну
із ним та Явором
і поїхали купатись на Дніпро
стрибали із човна дуріли
а синій вечір Київ огортав
і золотилися Дніпрові плеса

Віктор із Явором
захтіли коньячку
а я ще мріяв у воді про райськість
і тут ось і з’явилася русалка

зеленоока з поглядом магічним
з рудим чи золотистим геть волоссям
із повними чутливими губами
з напрочуд еротичними персами

от як лиш поглянув так і закохався
втонув навік в зелених тих очиськах
так захотілось в губи цілувати
і ніжити ті яблучка-перса
е ні русалка каже зачекай
мене колись голубив сам Тарас
і то йому тоді я не віддалась
тепер то може навіть і жалкую
а тоді ніч була така дурна
і холодно було як в Колимі
русалочко моя моє кохання
тобі я руку й серце пропоную
моєю будь дружиною навік

дістану я акваріум великий
і у котеджі житимемо ми
мене он бути сватають міністром
любитиму тебе я лиш одну
а хочеш я з тобою у глибини
пірну щоб бути вже твоїм навіки
не треба мій коханий не пірнай
іди іди скоріш ставай міністром
будуй котедж акваріум басейн
тоді вже ми одружимось з тобою
а поки що бувай я попливла
мобільник на русалочко моя
щоб ми могли постійно розмовляти
до зустрічі
русалка попливла
а я побрів повільно узбережжям
вже хлопці веселенькими були
розказуй не розказуй не повірять
ні Явір той собі змикитить щось
а Віктор ні то ярий комсомолець
йому навіть про це не заїкайсь
бо так уїдливо візьме на кпини…
Р.S., Р.S. – він нині ргеsident (!)

 

39

я так люблю тебе Маріє з Магдали
що б навіть свої крила обпалив
бо я небесний ти ж така земна
як та пахуча вся в цвіту весна
чому я полюбив тебе Маріє
чому в душі моїй вогонь жаріє
не знаю я не знаю я не знаю
вставай вставай кохана вже світає
нам вирушати з сонцем у дорогу
моя любове ти моя тривого
цвітуть пообіч шляху полини
а що навіщували тобі сни
ніколи о кохана не забуду
як притулившись засинала ти
моє найбільше в цьому світі чудо
моє спасіння з туги й самоти

40

в пам’яті втримати літо
літо з тобою удвох
як ми були лікоть в лікоть
як поєднав нас Бог
як звіробій ми рвали
як ми збирали суниці
як ти злякалась равлика
моя... не моя вже... киця
одне на двох літо / блукали
ми захмілілі від щастя
осінь його в нас украла
життя /так буває/ часто

41

сьогодні вранці бачив Нефертіті
в тролейбусі ми їхали разом
вдихав її п'янкий жіночий дух
своїм стегном її стегна торкався
а потім запитав котра година
а потім ми балачку завели
ще згодом я їй дав свою візитку
і подзвонити ввечері просив
вже через тиждень віддалась мені
єгипетська принцеса Нефертіті
я в ліжку цитував Аманхотепа
і Окуджави пісеньки співав

а Неф була коханка о-го-го
в’юнка гнучка і пристрасна до біса
мабуть за гороскопом скорпіон
або тілець як незабутня Кеt
таки ми одне одного любили
як розлучались просльозилась Неф
та що пора настала повертатись
така конфігурація планет була на небі...

42

просуваю язик між пелюстки твої
захлинаються солов’ї
там від млості і пристрасті
гейзери б’ють
мої губи тепло їхнє п’ють
бути в тобі найвища з моїх нагород
о любові і ніжності грот
Бог й створив тебе
для безкінечних гріхів
для блаженства чоловіків

43

Княгинечко горда й вельможна
не знатиме твій повелитель
як в одяг жіночий одягнений
тихцем прокрадусь я у лазню
губами до губ доторкнуся
о пишна білявко
торкнуся грудьми до грудей твоїх
пружних і гордих
чутливих і ніжних таких
о вони стрепенуться
і туго як лук забринять
і покличуть до себе
а руки блукатимуть тілом
шовковим єдвабним
о мила княгинечко так ти
любила й чекала
це пристрасне тіло твоє
лиш на мене чекало
воно вже чекать знемоглося
тремтить наче сарна
вуста ж як пелюстки троянди
що пахнуть росою і сонцем
язик твій медовий без слів мені
стільки говорить
про наше кохання і пристрасне
і заблукале
у всі ці куточки єства
о моя незрівнянна
солодка солодка
медова о трохи полинна
ось так перегнись
я з кринички кохання нап’юся
щоб миттю вп’яніти
затерпнути і оніміти
від того блаженства
якого й на небі немає
лягай моя ніжна білявко
роса виступає на іншій троянді
яка в кучерявій травичці
від пристрасті вся аж вмліває
та ледь розтуляє пелюстки
і пахне нектаром мов лотос
язик мій щось хоче сказати
пелюсточкам тим потаємним
він вже біля них і легенько
як теплий вітрець їх леліє
торкне і відлине і знову
цілунком своїм приголубить
й вони вже тремтять як на вітрі
він глибше між них проникає
і вся ти княгинечко мила
тремтиш як листок той на вітрі
тим найщасливішим тремтінням
о лотос о ніжне джерельце
пелюсточки що найніжніше
між вами язик мій блукає
і в терпкості тій розкошує
і вже моє тіло тремтливе
туге і пружне і жагуче
і ти моя любо трояндо
солодкої муки терпіти
не можеш не можеш не можеш
ти щось і у мене шукаєш
долоньками пальцями пестиш
своїми тепленькими пальчиками
когось ти уже голубиш
а я вже росу допиваю
хтось човником плава в джерельці
і ти вже не можеш білявко чекати
й тремтіння тримати
вже тіло твоє аж танцює
віддатись вже хоче з’єднатись
немов молоду лошицю
його треба міцно гнуздати
сідлати впиратися мчати
по травах шовкових галопом
ти солодко стогнеш од млості
вже губи з губами злилися
о милий о милий о милий
ой добре осідлана добре
ми є і нас ніби немає
немов одне в однім згубились
дві хвилі що стали одною
ми десь летимо у прозорість
і лотосом пахне і медом
у мить би таку розчинитись
у цьому хмільному повітрі
цю мить перелити у вічність
щоб вічністю стало кохання
прощай моя люба трояндо
цей сон не повториться більше
колись як запахне троянда
я весь стрепенусь і згадаю
уста твої очі і чисту
як ніжну росинку сльозу...

44

... І я завмер. Твоя краса –
зваблива, тепла і жагуча –
нехай, нехай мене замучить –
я б умирав і воскресав...

Ти – вершниця. Ти мчиш ускач,
ти на мені у безвість мчиш...
ти мчала б ще. Пробач, пробач...
Ти завмираєш і мовчиш...

Ти усміхаєшся... Моя!
Моя! Моя! – цілую всю...
Як ніжна пісня солов’я...
Тебе на собі я несу...

На шиї ноги заплелись –
о ніжна вершниця моя!
Солодкі краплі полились,
як ніжна пісня солов’я...

45

Твої груди наливаються жагою.
Губи – дві розтулені пелюстки.
Я по тобі – ніжною рукою...
Ти на себе дивишся у люстро.
Ти згинаєш і розводиш ноги,
я до твого лона припадаю...
Ти вся танеш – ще недавно строга,
ти тремтиш – я в пелюстках блукаю...
Ти в солодкій млості знемагаєш,
всім єством мене до себе кличеш,
ти мене цілуєш, притягаєш
і любов’ю світиться обличчя...
На якому світі я не знаю...
Я – немов десь у тобі зникаю
й ти мене народжуєш щомиті –
ми стаєм такі несамовиті,
ми стаєм як хвилі в шторм з тобою...
Раптом – мить блаженства і спокою…
завмира твоя шовкова спина, –
я шепочу: дякую, єдина...

46

І знов я йду
ізнов повз наш балкон
світилась ти
кров навпіл з молоком
хотіла ти
хотіння дотик млість
а я? Ще б пак
те тіло розповість
тоді тебе
покликав на балкон
сюрчав мов коник
в травах телефон
нехай сюрчить
нехай казала ти
ох цілував я
персик золотий
ти вигнулася
сарною тоді
я ніжив твої
перса молоді
вони налившись
стали мов дівочі
ти шепотіла
хочу хочу хочу
не муч давай
давай давай да да
о масло й мед
о сарна молода
балкон любові
о балкон утіхи
азарт алюр
дзвіночки млосні сміху
всміхаюся
ідучи повз балкон
у пам'яті немає перепон
і є життя
і тіла втіха є
й стебло прим'яте
зводиться
встає

 

47
Зустрівшись, ми не могли з тобою просто розминутися в житті. Дівчинко, ти одної зі мною астральної стихії і тому притягання стало невідворотним. Я одразу втонув у твоїх очах кольору моря. Ти одразу також якимсь своїм шостим жіночим чуттям відчула що я принесу тобі щось хороше, можливо подарую душевний спокій і надію. Природа обдарувала тебе гострою манливою вродою і жіночою почуттєвістю — вже вдихнувши невидимий аромат, відчуєш: ця пані створена для кохання. Таких цілунків, проживши своїх сорок я ще не смакував ніколи. Я збагнув аж зустрівши тебе, чому патриції водили дружбу з гетерами,чому багаті купували кохання у подобі вродливих, чуттєвих, розпутних дівчат-жінок. Твій цілунок – плід райського дерева, що найсмачніші плоди земні у порівнянні з ним? Це матеріалізований смак щастя, блаженства. В поезії ти – русалка, принцеса, дівчинка з зеленими очима... Тільки заради того, щоб мати тебе біля себе як би я мріяв розбагатіти... Але ти – чиясь. Ти дружина – коханка, ти – кохана. Хай Всевишній дарує тобі щастя, принцесо...

48

Твій дим сигаретний
мов ладан для мене
принцесо маркізо трояндо моя
пристрасті шалом
спокій рознесено
пристрасть буя
так нам привільно
так нам трояндово
наче на конях лугами мчимо
дівчинко — мріє дівчинко — знадо
русалко — принцесо
суничний морс...

 

Замість епілогу

Лиш тільки про тебе подумаю
стаю мов напнутий лук
гнучко-в’юнка моя дівчинко
астральний мій друг

коси очі русалчині
горда врода мов птах
линеш крізь душу чайкою
суничинко золота

*
Нагору