Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

Василь Ковтун

Василь Ковтун

Кохання ранньої осені

Кохання ранньої осені,
Солодкий дозрілий нектар,
На скронях краплинами просіді
Гортає років календар.

Немов навздогін за кульбабами,
Під шелест осінніх доріг
Лягає спокусливо звабами
До часом натомлених ніг.

Лякаючись власного дихання,
В колисці пожовклих алей,
Неначе дитя заколихане,
П'є пристрасть з осінніх грудей.

Усе, що розгублено веснами,
Що так розбрелось невпопад,
Вертає дивами небесними
В осінній п'янкий листопад.

Манливими пензлями-скарбами,
Торкаючись ніжно до скронь,
Змальовує теплими фарбами,
Закований в попіл вогонь.

І віком фарбовані просіді —
Вже просто осінній туман,
Що римами ранньої осені
Навіяв душевний роман.

30.09.2016р.

ТИ ТІЛЬКИ ПОКЛИЧ

Піду за тобою у обрії світу,
Впізнаю тебе серед тисяч облич,
Злечу поміж зорі в надземну орбіту,
Аби тільки поруч! Ти тільки поклич!

Здолаю розпечені лона пустелі,
Вгамую колючі арктичні сніги,
Зійду в полотні візерунком пастелі,
Омию приливом слідів береги.

Стежиною ляжу в попутні дороги,
Укрию ознобу кленовим листком,
Розтану туманом під стомлені ноги,
У спрагу прилину холодним ковтком.

Впаду у розплавлену прірву вулкану,
У промені сонця ввірвусь на твій клич,
В холодну безодню пірну океану, —
Аби тільки поруч! Ти тільки поклич!

09.01.2014р.

НЕ ЗАКРИВАЙ ВІД МЕНЕ ДВЕРІ

Опалий лист хрустить у сквері,
Від холоду зів'яли квіти,
Не закривай від мене двері,
Я хочу лиш тебе зігріти!

Ти можеш хоч укритись пледом,
Хоч розпалити хмиз у піч,
Гаряча кава, чай із медом, —
Не тім тепліше стане ніч.

Не там горить тепло жадане,
Де тліє млявий каганець,
Холодний лід тоді лиш тане,
Коли горить вогонь сердець.

Опалий лист благає в сквері,
Під шелест кроку молять квіти:
Не закривай від мене двері —
Я поспішаю нас зігріти.

09.01.2014р.

Стріли Амура

Буває так, коли тобі здається,
Що начебто на світі все спинилось —
І серце щось не так у грудях б'ється,
І сонце нібито не так скотилось.

І місяць щось не так, як слід, піднявся,
І зорі щось не так, як завше, сяють,
І начебто не там ти десь тинявся,
І нібито не так тебе сприймають.

І сни чомусь не ті до ранку сняться,
І ковдра щось не так твій спокій гріє,
І навіть думи — й ті тебе бояться,
І десь далеко твої збігли мрії.

Все щось не так, невчасно й недоречно,
Не ті розваги, не ті друзі й мови,
Одне лиш так — Амур беззаперечно
Поцілив влучно стрілами любови.

23.03.2016р.

Розбуди мене на світанку…

Розбуди мене на світанку,
Тільки ніченька сплине в росу,
Повну сонця налий філіжанку,
Заплети у промінні косу.

Загадковим, як ніч, подарунком,
Під пташиний чаруючий спів
Розбуди мене поцілунком
Із туману натомлених снів.

Приголуб наготу теплим вітром,
Духом свіжих п'янких орхідей,
До тремтіння гарячим повітрям
Впийся в цноту звабливих грудей.

Приласкай мене дотиком пальців,
Зачаклуй мій розніжений стан,
Ми в цей ранок сьогодні коханці —
Я жага твоя,
Ти мій фонтан.

Поки спить ще оголена скромність,
В мене дозвіл на те не питай,
Хай вирує свята безсоромність,
Ти ковтай мене,
Ти ковтай.

Пий мене до кінця, до останку —
Світ буденний чекає нехай!
Розбуди мене на світанку,..
І кохай мене…
І кохай...

07.06.2016р.

Мені потрібні…

Мені потрібні — тільки твої очі,
Отой бездонний бурхливий океан,
Що манить звабою у свій полон дівочий,
Як манять хвилі вітрильника в туман.

Мені потрібні — тільки твої руки,
Що вітром свіжості лягають на плече,
Що заліковують мої душевні муки,
Коли душа та, наче жар, пече.

Мені потрібно — тільки твоє слово,
Що ріже інеєм і плавить у вогні,
Що тими ж хвилями так манить загадково,
Якщо і плескає в мої вітрила — «ні».

Мені потрібна — лиш твоя присутність,
Всі твої шторми, глибини і порти,
Мені потрібна — твоя дивна сутність,
Мені потрібна…
Океанна Ти!

07.04.2016 р.

Заходьте, пані!

Заходьте, пані! Настіж двері!
Я вже давно на Вас чекав,
Я Вам зізнаюсь - на папері
Давно ті зустрічі плекав.

Стелив стежки, виводив рими,
Сплітав віночками рядок,
І все благав, щоб за дверима
Тихенький Ваш почути крок.

Просив у ніч, моливсь на зорі,
Слівцем вимощував поріг
І виглядав, мов раб, в покорі
Ваш силует з пітьми доріг.

Зривав замки, виносив грати,
Вогнем поезій плавив лід,
Боявсь заснути і проспати
Жаданий Ваш на серці слід.

І все писав — і знову, й знову
Крутилась в оберт голова,
Віршами змученого зову
Мої летіли Вам слова?.

Я сам себе у тім лякався —
Лиш глузував старий Пегас,
Мовляв — у Музу закохався,…
Але ж чекав чомусь я Вас!

14.01.2016р.

То тільки іній упав до ніг

То тільки іній упав до ніг,
Скував у морок гарячу душу,
Я переплавлю між нами сніг,
Якщо кохаю — то значить мушу.

Можливо й згину у тій борні,
Можливо й стану, як лід в озерці,
Та розпалю в тобі жар вогнів,
Та розтоплю в тобі холод серця.

Покрию полум'ям одвічну ніч,
Розкрашу іскрами сумну облуду,
Тебе святитиму вогнями свіч,
Твою нескореність вдихати буду.

І десь на видиху залишу слід,
Любові істина — свята й трагічна,
Хто здатен мрією ламати лід —
Той і під кригою палає вічно.

01.12.2016р.

Не треба…

Я пам'ятаю — тільки руки,
Та мить тривожного вагання,
Та чи то радість, чи то муки
Твого жіночого зітхання.

Нестримну звабу проти ночі,
Супротив тихий у покорі,
Твої закриті в небо очі,
Розплавлені жагою зорі.

Я пам'ятаю ніжні пальці,
Тремтячі в поцілунках губи,
І як, хитаючись на шальці,
Ми падали у вир загуби.

В полон гріховної свободи,
Під зойк і клич про заборону,
В жадану прірву насолоди,
Зламавши мляву оборону.

Я пам'ятаю — тільки руки,
Бо й сам літав десь там за небо,
І той гіркий напій розлуки
З твого солодкого — «Не треба»…

18.03.2016р.


Мене хоч іскрою жадай!

Дай доторкнусь твоїх долонь,
З полону визволю уяву,
Сам спалахну, немов вогонь,
І запалю тебе ще мляву.

В клітини кровоносних струн
Дай напущу вогню потуги,
Щоб клекотів у жилах струм,
Щоб ти палала від напруги.

Під іскрометний подих чар
Дай розплету цнотливі коси,
Щоб ти відчула в п'ятах жар
І як киплять холодні роси.

Дай запалю і хай горить
Моїх вогненних зваб палітра,
Дай притулюсь хоча б на мить
Гарячим поцілунком вітру.

Дай пригорнусь потоком снів
У твої мрії світанкові
Шаленим покликом вогнів,
Жагучим полум'ям любові.
……………………………..
Дай, моя люба, кличу дай,
Без тебе, тліючи, страждаю,
Мене хоч іскрою жадай,
Як я тебе вогнем жадаю.

11.05.2016р.

Біля каміну

Метуть сніги,
Метуть сніги,
А ми удвох біля каміну,
Накинувши тепла пір'їну,
В мить оцінивши зваби ціну,
Ховаєм душі від нудьги.

І нас нема,
І нас нема,
Тихенько тріскають дрівцята
І в спокої, мов з неба знята,
Снігами пишна і багата,
Нас вкрила пристрастю зима.

Долонь в долонь,
Долонь в долонь,
Десь поспішають перехожі,
А ми на них ніяк не схожі,
Лиш на любов гарячу гожі,
Жагою тішимо вогонь.

О, цей циклон,
О, цей циклон!
Кого ще нам у ньому треба,
Щоб думами, ось так не греба,
Тим прославляти сніг і небо
І цей спокусливий полон.

Нам до снаги,
Нам до снаги,
Холодні зими приголубить,
Вогнем гарячим губи в губи,
Ввірвавшись в заметіль загуби,
Коханням плавити сніги.

06.02.2017р.

Я твій поет

І як тепер тебе забути,
Кому писатиму віршІ —
У зиму весни не вернути,
А що залишиться в душі?

Оця пуста мерзенна стужа,
Палких бажань солодкий гріх
І серце, мов зім'ята ружа,
І думи, мов холодний сніг?

Тебе зірвуть вітри далекі,
Десь понесуть за океан,
І чийсь рясний у літні спеки
Тебе поїтиме дурман.

А я залишусь на припоні,
Прикований журбою в лід
І, мов освяченій іконі,
Лише шептатиму услід.

Вертай, моя жадана пташко,
Печалі римам затісні,
Писатиму, хоч як не важко,
Я! твій поет! В твоїй весні!

15.02.2017р.

Гуляв долиною туман

Гуляв долиною туман,
Лягав тихесенько на плечі,
У сон закутував майдан
І чари напускав під вечір.

Гуляв долиною туман,
Вдягав біленьку сорочину,
І ледь опершись на паркан,
Козачим співом звав дівчину.

Гуляв долиною туман,
Виводив ноту бездоганну,
І в той святий, як дух, роман
Спокус наспівував осанну.

Гуляв долиною туман,
Стелив під ніжки теплі роси,
Та все навіював дурман,
Та розплітав красуні косу.

Гуляв долиною туман,
Вкривав у травах ніжні ложе
І тріпотів дівочий стан
В туманній млі — О Боже, Боже!

Гуляв долиною туман,
Як зорі мерехтіли очі,
А в унісон в нічний лиман
Лилось блаженне — Хочу, хочу!

Гуляв долиною туман,
Вже й півні крикнули на ганку,
А він, як втішений шаман,
Все обнімав її до ранку.

Гуляв долиною туман,
Туманив нічку невблаганну
І дико заздрив собі сам,
Неначе він кохав ту панну.

01.03.2017р.

Я таємно у Вас закоханий

Я таємно у Вас закоханий,
НізвідкІль ця з'явилась біда,
І жадана й водночас непрохана
Ця нестерпність по крихті з'їда.

Мої дні переповнені марами,
Я ночами бентежний не сплю,
Безнадійно закований чарами,
Тільки й винен, що просто люблю.

І не знаю, як чари розплутати,
Відмолитись від тих тягарів,
Бо молитвами те не спокутати
Та й немає у тім лікарів.

Не зриватиму грифу таємності,
Бачать щирість і так небеса,
Закохатись без права взаємності —
Навіть в тому любові краса.

Я не грішник і в тому не каюся,
Хай молитвами стануть віршІ,
Я, напевно, колись Вам зізнаюся,
Але ж … інший у Вашій душі…

19.06.2017р.


*
Нагору