Сергій ЗІНЧЕНКО
НОСТРАДАМОСТІ
СТОСОВНО ЧЛЕНІВ
КОЛА САМОСТІ
Кінець світу уже напророчили
На дванадцятий (нинішній, збочений).
Та кохання нема без кінця,
Без кінця — то лише для ченця.
В середовищі ж недоторканності
Світ зліпили для багатогранності,
Там важливо, щоб жвавий кінець
Не капець віднайшов, а вінець.
Про події верховної самості
Пропоную свої нострадамості.
1. Судом і Говерлою
І буде рішення те прийняте судом:
Щоби Говерлою між горами:
Тудом-сюдом, тудом-сюдом
Усе «імєніє» було розорано
2. Кінець язику
Щоб Україну-неньку в «Твою мать»
Не зміг язик «переіменувать»,
Його засунуть вглиб по самі шпори,
Щоб довго-довго звідти не виймать.
На цьому і скінчаться «разговори».
3. Мрія, що не збулася
Горизонтальний краєвид:
Він і вона. Хто — над, хто — під.
І скраю ліжка — їх дитина:
Нова (казали) Україна.
А цього року батько матері
За гратами світ даруватиме
4. Дупокаліпсис
Дупами обличчя поставали
І посади всі окупували,
А найголовніша головморда
Глипає із кожного бігборда.
Всюди сексомани і сексоти
Дупи начищають для роботи,
А на троні всіх послів приймає
Та, найбільша, котру кожен знає.
Дупа наближається до саду,
Раптом хтось підкрався прямо ззаду,
Обхопив і глибоко встромився:
Так, що аж росою весь покрився
Всюди сексомани і сексоти
Дупи начищають для роботи,
А на троні всіх послів приймає
Та, найбільша, котру кожен знає.
Ось і вечір. Ті, що на посадах,
Дупи розійшлися по бригадах,
А найголовнішу пруть на троні,
Наче полонянку у полоні.
Всюди сексомани і сексоти
Дупи начищають для роботи,
А на троні всіх послів приймає
Та, найбільша, котру кожен знає. |