Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

Світлана Пирогова

Світлана Пирогова

Злітає потихеньку з поля неба,
Сідає рій зірок на підвіконня.
Окраєць місяця, ріжок — оздоба
Самотній в оксамитовім бездонні.

Блукаючи примарою в безсонні,
Я теж одна-однісінька чекаю.
І голову схиляю, ніби сонях.
— Прийди скоріше,— я вночі благаю.

Вогонь свічі палає філігранню,
Обвітрений заходиш, бачу погляд.
Шепочуть губи розсип слів кохання,
І відчуваю ніжний подих поряд.

І знов для двох феєрія любові,
Міцних обіймів теплий кашемір.
Не обірватись диво-ланцюгові,
Що нас єднає досі з давніх пір.

 

Кохання наше — то земне багатство

Твоє кохання — діамант коштовний.
Прозорий " чистої води" карат.
Алмаз душі із сонячної штольні,
Яскрава, світла арія з кантат.

Німію від гарячої любові,
І від обіймів тану, ніби сніг.
Дивлюся в очі рідні волошкові.
Казковий сильний мій єдиноріг.

Палає у моїй душі багаття.
І розумію все із півтонів.
Кохання наше — то земне багатство,
Тепло, що зігріває і без слів.

***

Літає павутина примою в повітрі,
Нюанс плете любові міражем.
І ллється бабиного літечка палітра,
Складає візерунок вітражем.

І швидко час злітає, мов легка пір’їна,
Вже осінь дефілює у вбранні.
Із золотого листя встелена перина,
А я сказать не можу "так" чи "ні".

Червоної калини кетяги дозріли,
І як туман проникла сивина.
І де блукав до цього погляд милий?
Очей осінніх  скаже глибина.

Сріблястою душею сплів вінок із мирта,
Зелений спалах світла від стебла.
Роки пройшли. Від іскри запалала скирта,
Додало літо бабине тепла.

 

Ми різні з Вами

Ми різні з Вами...Небо і земля,
Холодний місяць і гаряче сонце.
Мелодії старого скрипаля
Примарою лягають у долоньці.

Ми різні з Вами... Літо і зима,
Як тиха осінь і весна квітуча.
Ніщо й ніхто нас разом не трима.
Згори дощить, внизу — глибока круча.

Ми різні з Вами — відчуваю я,
Бо в день квітневий срібний сніг щезає.                                         
Мелодії не чути скрипаля.
Чому ж іще сльоза не висихає?

***

Мов в летаргії спало моє тихе слово,
І дощ сумлінно вибивав стакатто.
Від лету лебедя прокинулось раптово,
Життя заграло барвами строкато.

Вдихнув натхнення, як ковток води в пустелі,
Влилося в душу щастя неймовірне.
І світла спектр пробився крізь пітьму тунелю,
Полинула на крилах у глиб ефірний.

Лебідкою літаю між хмарин з птахами,
І міріади слів-зірок у небі.
Думки палахкотять яскраво світлячками.
Спасибі за натхнення, любий лебідь.

Пирогова Світлана Михайлівна, мешкаю у місті Подільськ, Одеської області. Закінчила філологічний факультет Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова.
Працювала вчителем української мови та літератури у школі №3 м. Подільська. Вірші друкую у Клубі поезії.


*
Нагору