Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

Ірина ШУВАЛОВА

Ірина ШУВАЛОВА

***

ось він підступний крадій зі шнурком шовковим
птаха на лапках червоних на лапках обачних
страх дріботить під серцем маленьким м’ячиком
злодій зневагу твою зачіпає пальчиком
злодій тебе наче плиску на ласку ловить

ти браконьєр, кабальєро, ти хитрий спритник
я ж зодяглася барвисто і так по-літньому
як не забагти цю здобич не звоювати

сполох чужий що сіпнув уже дріт польоту
ти ж бо хотів завжди ти ж бо прагнув потай
тіло гаряче летюче до рук прибрати

ув очеретах тремтіння сум’яття стебел
трепет і пера строкаті і вихор пуху
злодій несе твою нехіть до вуст до вуха
птаху затягне в охи забракне духу
збігти крило волочачи геть від тебе

крові червоний бісер. маленький бісик
скочив з конoпель за комір і жили місить
в лоні сукає довгі косиці жару

шалу так щедро сипне під пернаті шати
горло підстав під шнурок уже час рушати
в темну безодню що золотом птаху вжалить

always summer

1.
літо лишалось на плесах відбитками пальців
ніжних як біле латаття ледь солонкуватих
круглих ліниво лискучих як стиглі оливки
все нетривке обіцяло триматися тривко
скороминуще не думало навіть минати

в потязі року це літо проїхало "зайцем"
патли русяві стромляло у вікна вагонів
вітер хапало губами заходилось сміхом
в руку мою прослизала волога долоня
потяг летів — і летіла незрима погоня
хтось шепотів гарячково що втеча не вихід

літо так тихо і сторожко дихало вранці
часом до вуст нахиляти доводилось вухо
тільки б цей шелест пташиний пройшовся по шкірі
тонший від світла і холоду легший від пуху
я припускаю що навіть леткіший від руху
янгольських ніг що по вірі ступають ув ірій

літо лишалося лютнями луками летом
ластівок бігом човнів переплетенням плоті
травами звабами зливами льоном і квітом
не потривожене спазмами люті і хоті
літо солодке і вічне лишалося літом

2.
привітай мене з міста якого на мапі нема
привітай мене з міста далекого в нас тут зима
наші дні закороткі а відстані завеликі
а у тебе блаженна відсутність координат
просторових і часових. твоє місто сад
де із квітів тече нескінченний тягучий липень

просотай мені нитку із літа у сіре ніде
ти читав про героїв — і ось твій герой він іде
на двобій із потворою у лабіринтах провулків
в нескінченних порожніх кімнатах прийдешнього дня
будь змією змією мій янголе шкіру міняй
будь містичною мушлею плоть запроторюй за стулки

я твій лицар гавейн ланселот дон кіхот паладин.
час хитає бичачими рогами. як я один
цього монстра звоюю пройду через тернії пішки?
будь мені аріадною янголе будь мені а
там побачимо. нас розривають зірки і слова
нам розлючені фурії фатуму ставлять підніжки

я твій лицар я твій менестрель ланселот містер ікс.
проведи і лиши мене янголе. лета не стікс:
забувай — це вродливим і пещеним хлопчикам личить
наші завтрашні дні в нас за спинами гострять ножі
якщо літо скінчиться мій янголе просто біжи
через мохом порослі мости в авалони суничні

тільки знову і знову пиши мені звідти. на склі
на піску на камінні на вітрі на тілі на тлі
потемнілого листя на мокрому небі нічному
натомившися нищити монстрів в священній землі
я до тебе прийду —
і це буде дорога додому

***

місяць нахромлює обрії на рога
зяють на видноколі дірки дірки
в чорний чавун занурся лягай лягай
зляканий пульс намотуй на кулаки

кров свою прудконогу жени жени
перекидайся колом кутом ножем
крешуть по небу крилами кажани
тіні німих нічних молодих божеств

піною пухни живчиком закипай
бийся об лід лускою блищи блищи
ковдра накрила гордих глуха сліпа
жар вигинає хорду мерщій мерщій

рий свої нори прірві пірни в рукав
вистріли білим бісером на кору
вибери першим перли із молока
рухайся доки жестом не перерву

рухайся в руслах в рани клади персти
пальці цілуй заспазмлені розвести
грішне старайся з праведним. зашнуруй

пори мої гарячкою. перести-
глі перехоплюй видихи будь рости
хіттю новою глибшою в хіть стару

***

гурії гуру гортанні вправляння в мовах
добре знайомих із приміських сортирів
з ваших блакитних екранів. крізь об’єктиви
тіло здається спокусливо-незнайомим
замість стобарвних сарі самі пунктири

застібки джинсів торсаючи нервово
ловиш на язика надбання культури
гурії гуру грубі вправляння в мовах
груди якими тільки на амбразуру
голого голоду вічна свята корова

гурії каррі на пальцях масні обійми
жовті цілунки і гойданки навперейми
домни великого міста не палять грішних
вийдеш невинним отроком з сеї печі
крізь об’єктиви незвичнішають всі речі
акти злягання сакральні як харе крішна

гурії в актах суто неплатонічних
ці амплітуди і коливають вічність
ці амплітуди теплих складних кінцівок
ті що кермують вирулюють на зустрічну
сенси життя вкладаючи в кілька цівок

гуру гурмани з прорізями в кишенях
гуру скупі шкодуючи зайвий шеляг
гуріям платять згідно із прейскурантом
люблять вологі серветки. вони педанти
гурії ж неохайні і недешеві

гурії може не юні і некрасиві
може й не знаються навіть на камасутрі
гурії може й не гурії та по суті
їхні смагляві тіла силіконом здуті
все ще придатні для виходу в інший вимір

гуру стріляють гордо стріляють мимо
сутність буття печальна і невловима
місто велике. щойно надходить сутінь
речі здаються хижими й незначними
той хто заплатить той і дістане свято

право сховавшись від холоду і провини
втомлену девадасі між ніг тримати

Різдвяне

рухайся рухайся нічого не говори
вечір завішує наше вікно синім
волхви підписують листівки загортають дари
перша звізда літака воссіяла згори
але під ковдрою міняються правила гри
тут значно ближче від народження до воскресіння

святкові орди переповнюють вагони метро
і приміські електрички. ми руки сплітаємо
навпомацки гадаємо на картах таро
мені укотре випадає голий король
христос ся рождає — і це як пароль
який дарує дотик і до найбезплотніших таїн

рухайся рухайся потім лежи мовчи
піт витирай із чола дивись у стелю пильно
тримай мої пальці наче від царства ключі
земля реальніша вдень та небо ближче вночі
благої вісті іграшкові марципанні мечі
вже поціляють в нас безжалісно і безпомильно

Ірина Шувалова

Поетка, перекладач. Народилася в Києві 13 березня 1986 року. Здобула дві вищі освіти — філософську та перекладацьку. Працює над дисертацією з філософії мови. Її вірші, переклади та критичні есеї широко друкувались у вітчизняній та зарубіжній періодиці — зокрема, у виданнях «Всесвіт», «Критика», «Четвер», «ШО», «Radar», «International Poetry Review». Ірина є упорядницею двох літературних антологій, організатором літературних акцій. Її поезії перекладено англійською, німецькою, польською, російською та французькою мовами. Дебютну збірку поезій Ірини Шувалової «Ран» (2011) відзначено першою премією літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» та українсько-німецькою премією імені Олеся Гончара.

*
Нагору