Петро ФЕДОТЮК
Непорочна діва
Підставля уста,
Кучерявим дивом
Ніжність пророста.
Мов черлений келих
Тулиться до губ,
Повен білим хмелем,
Повен знад і згуб.
Ця голівка-сонях,
Мрійний язичок…
О магічний сором
Грішних казочок!
Ніжна орхідея…
Перший плоті дар.
Неофітка – фея
П’є жаги нектар.
Ті цілуєш, цілуєш грайливо-розпусно.
Проглинають уста. Вже достa…та достa!
А в очах золотих щирим медом загусла
Чистота, чистота.
Так бентежно мені: гімназистка…повія…
Я кохаю тебе й зневажаю в цю мить.
Ось і все. На губах і на віях
Романтично мій слід – цвіт конвалій –
ряхтить.
***
умерло свято, в’яне біла сукня…
доволі кислий заборонний плід.
повзе гадюкою підступна сутність,
черствий лишаючи на серці слід.
душа в фіаско вірити не хоче,
ще дотліває слів тріскучий хмиз.
все заскородить бороною ночі –
іскринки сліз і піхви юний слиз.
крадький притулок ніжних стулок
гріха свербуча манизнa
було незбуле стало збуле
як спалах блискавки спізнав
нарешті зважилась подружка
долаючи і стид і ляк
словеснику в шовкових дужках
стрімкий знак оклику укляк.
***
жувала тістечко буше
обоє обливались потом
стояли разом на соше
балакать не було угоди
у панни путній причандал
неначе шахова фігура
та тьмарила все мов звізда
її губа губа не дура
священноблудствував цей рот
спостерігать було невдобно
неначе діялось природ-
но й зовсім неприродно.
вона могла б? aвжеж могла
урешті-решт дійшло не хутко
але й на мент цей надійшла
на превеликий жаль попутка.
***
коротка Лесю в тебе сукня,
а з-під б'є ніжка як вода
тобі не личать пральня кухня
твій основний верстат п…
ї…тебе не лиш очима
ти мого спокою не руш
бо я місцями теж мужчина
й місцями тими невмирущ
боюсь і марю уявляю
тебе неначе на рожні
і джміль міль хміль благословляє
потішся вжаль і вмри у ній
але не зважуюсь сьогодні
колись ніколи означа
і почуття мої голодні
скавчать неначе собача
***
вповзають хмари на подвіря
моріх столочений скубуть
лише тебе люблю повір я
але другі тебе ї…
і на душі чогось так гидко
мов сечу і шампань змішав
моя ти золота лебідка
моє обдристане лоша
життя минає наминає
жмути годин років століть
і смурить: в мене вже немає
а як і є то не стоїть.
|