Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

Любов ЯКИМЧУК

Любов ЯКИМЧУК

імені С.Н. і Д.

у мене в квартирі живе чоловік
він не голиться, дивиться телевізор
забруднює шкарпетки та посуд
йому польське посольство не дає візи
і взагалі — він справжній цинік
він дуже хатній, боїться протягів
вранці п’є каву, слухає радіо
щось там про СНІД
задумливо курить і повторює
словами, що пишуть у тамбурі потягів
я не вмію передати як слід
але...

сусіди згори та знизу
ходять хтось до дитячого садка
а хтось до пологового дому
і це видно по їхніх очах
і це видно з їхньої втоми
ми з тобою — тільки на дачу
і з роботи до себе в квартиру
а діти народжуються — значить
хтось ще вміє кохатися без презервативів

 

 монастир

я піду в монастир. чоловічий
розвінчать абстиненції міти
щоб носити короткі спідниці
та волосся гідропіритити
і щоночі буде причастя
а щоранку буде похмілля
і пізнають монахи щастя
і прославлять з Маґдала Марію
цей монах цілуватиме ноги
інший — руки та усе інше
й ти зі мною зраджував Богу
та молився текстами Ніцше

 

вокзал

ти йшов у зеленому
неначе ти травень
такий незбагнений
і трохи весняний
а червнем була
я
рум’яная
з перону очі
на мене дивились
а я неохоче
гортала журнал
гудів вокзал
губЛю
любЛю
мій потяг потяг
мене силоміць
в вагоні
у вирій дрібниць
ти дух
ти дух
ти дух
чи бог
ти бог
ти бог
а ти, мов вокзал
велично стояв
і жовту троянду
тримав-мав
ти бог
ти бог
чи дух
а травень
мій травень —
навкруг

 

гурт яга. другий поверх ліжка
(щастя)

ідеш і відстань міряєш сигаретами
до мене лишилося, як до фільтру
забираєш мене в бібліотеку
читати картини звуків поетів
еСеСеСеРу

якщо ти не спиш
то я з пивом сиджу на вокзалі
і кохаю тебе

відкритими ротами круглих платівок
ми говоримо всім — спасібо
зачиняємо звуки в чотирьох стінах
без вікон і тільки з одними
дверима

- мабуть ти спиш
але ми десь тусим
десь дивно і невиправдано

платівки обертаються навколо звуків
темрява закритої кришки роялю
ми чорно-білими відбитками рук
вирівнюємо слова зім’яті
у пам’яті

прокидайся
рібята їдуть у луганське місто Щастя
я теж у щастя

 

лінзи
                                   Бо.
полощете мізки
зриваєте з мене бинти
для своїх весільних суконь
вечір. у нього лінзи
темнішають разом із небом
а плем’я банту
рахує в ньому зірки
на іншому континенті
і бантики
і бантики
замість метеликів
ховаються в моєму волоссі
понеділок — у П’ятниці
магнітними доріжками
сім раз на тиждень
як у Голобородька
не ховай очі від мене ти —
темрява скорочує відстань
і в очі не ріжуть
картинки облич
і радужка чимось райдуга
коли важкі мої видихи
тремтять у спалашках свічки
два сонця твоїх зіниць
два сонця твоїх зіниць
розширюються звично
як від атропіну
стан райдуги — полум’я
і кола бензину
розмішаного в калюжах
ніби в погляді звуженому
шепочеш мені — цить
по шкірі гарячими долонями
а в сонцях твоїх зіниць
а в сонцях твоїх зіниць
палає вогонь

Любов ЯКИМЧУК

речі

всередині мене кімната
закоркована навушниками у вухах
закрита повіками очей
та сяюча поцілунком на моїх губах
зовні мене тіло, що змінюється вагою
кольором шкіри, довжиною волосся
але всередині цього не помітно
зовні мене одяг
зовні мене ти
і між вами багато спільного
ви мене зігріваєте
малюєте мої контури своїми доторками

та ні, ви такі різні
одяг я знімаю
а ти, ти залишаєшся всередині

 

стільниковий суїцид

ти, мов зникаючий пульс, відчуваєшся вібросигналом
мій стільниковий мовчить, мов під храмом німий
не допоможе закляття ні сонцем, ні Богом, ні мамою
просто з тобою замало зв’язку й сотні миль
— ваш абонент... абонент поза межами...
вітром гойдаються дроти намоклі
з шнуром на шиї, немов  у повішаних
а на стовпі світиться модне — Nokia

 

Полтва

мої руки — не знати де ліва і де права
вони одразу вже ліва і права
коли тебе обіймаю
обіймаю навіть очима
натягую повіки, але закороткі
в холодній воді луска поіржавіла
і не виглядає як вечірня сукня
але і так не вийти на люди
бо річку закрили в труби

і я іржавію
кошачим способом
смугасті лапи
ступають снігом:
слід-у-слід
день-у-день
річка-у труби
слід-у-слід
день-у-день
річка-у труби
тигряча хода
але це вже твоя
для М.Т.
серпень 2009

 

***
тримаю її на відстані
є два види відстані
це суспільна мораль
і репресивні інституції
моя відстань — перша
а вона говорить:
— тобі є кого цілувати нічками
а ти цілуєш мене так платонічно
що руки твої обіймають мене нижче талії
чому мені пишеш твій-я-твій-я
чому? пиши їй ці листівки
їй цілуй долоні в кав’ярнях
а мені ніжно
а мені гірко
тобі є кого любити
от і люби
іди
тримаю її на відстані
а всі говорять мені яка вона
яка вона отак і отак
знаю, знаю це — але
тримаю її на відстані
простягнув руки
взяв її і тримаю
9.8.9

 

***
я не писатиму тобі листів
жодного листа за нашу історію
аж доки ми помремо в один день
але порізно
по різні боки води

жанр листів став архаїкою
покрилися пилом шкатулки
де їх зберігали панночки
і серванти стоять одиноко
видихають тепло наших осель

я пишу тобі більше любовні рецензії
на книжки зарубіжних поетів і романістів
яких ти читаєш або можеш прочитати
я пишу тобі любовні статті
про війну в Іраку або в Грузії
я тобі пишу про зовнішню політику
і про внутрішні конфлікти
про французьке вино
я веду авторську колонку
в глянцевому журналі
про різні побутові дрібнички
як от твій гребінець
або смугасті шкарпетки
з комірками для кожного з пальчиків
а ти хоч би прочитала
хоч би слово сказала
пов’язане з ніжністю
хоч би руку подала —
я поцілував би
для Ю.К.

 

Сиве

Забудь про білі сліди на чорному
Сніг — не пляма, його не виведеш
Навіть якщо виводити з себе
Усе одно сніг залишиться у тобі
Сніг — це те що в тобі хропить ночами
Та рипить під мештами
Рип-рип
Так підходить грип

Сніг — це як вірус
Який передається від тебе
Тільки тобі
І ще тому
Кого ти ніколи не цілувала
І навіть не бачила
Сніг — це розплавлений дощ
Як скло, яке стало піском
Від нього ніколи не одужати
І ліки від нього — це навіть не любов
А розлука

І тільки тоді
Коли буде розлука
Тоді піде грип
А не сніг
Рип-рип
Мокрими слідами на піску
Рип-рип
Тільки тоді
Твій сніг почне збиратися у судини
Змішуватися з адреналіном
І виливатися назовні
І вже не риплячий —
А гарячий сніг
Як гаряча кава з вершками
І хтось поряд блискучою ложечкою
Розмішає твій ранковий напій
І скаже
Забудь про білі сліди на чорному
Просто забудь

23 листопада 2012

 

Сліпий сніг

Ти куриш неспішно
Як в уповільненому кіно
Твоя сигарета продовжує пальці
Які щойно грали музику
Тонку як дим
Твоя сигарета холодна
Твої пальці змерзлі
І доведеться плести рукавички
На пальці
На сигарету
І на холодний сніг
Який вилітає із твоєї сигарети —
Повільно, повільно —
Як іде сліпий —
Іде, падає, і піднімається вгору

23 листопада 2012



Любов ЯКИМЧУК

ЯКИМЧУК Любов Василівна

Поетка, літературний критик, перекладачка.

Народилася в місті Первомайську Луганської області.

Закінчила Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, а також Києво-Могилянську академію.
2010 р. — стипендіатка програми Міністра культури і національної спадщини Республіки Польща «Gaude Polonia».

Автор збірки поезій « , як МОДА» (Львів, 2009). Експерементує з музично-поетичними проектами в дуеті із контрабасистом Марком Токарем («Жінка, дим і небезпечні предмети», «Дзеркала»). На тексти Любові Якимчук створено музичний фрі-джазовий проект «Забавки Афродіти».

За книгу „ , як МОДА” стала лауреаткою Літературної премії ім. Богдана-Ігоря Антонича „Привітання життя” (2008) та отримала Літературну премію ім. Василя Симоненка (2010). Лауреатка Літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» (2008) та багатьох інших конкурсів.

Вірші друкувалися в українській періодиці (журнал «ШО», «Кур'єр Кривбасу», «Київська Русь» та ін), у польській періодиці у перекладах Богдана Задури (журнали: Akcent — 2011, Strony — 2011 — № 3-4), та в ізраїльській періодиці у перекладах Антона Паперного.Також вірші в перекладі на польську мову увійшли до антології сучасної української поезії «Дольки помаранчів» (2011, Краків) у перекладі Анети Камінської.
Учасниця багатьох фестивалів, серед яких Європейський стадіон культури (Польща), Форум видавців, Міжнародний українсько-польський фестиваль FortMissia, Музично-літературний андерграундовий фестиваль «День Незалежності з Махном» та ін.

Коротка бібліографія

Якимчук, Любов. , як МОДА [Текст] : поезії / Фото К.Мотильової; дизайн А.Московченко. — Львів: Каменяр, 2009. — 76 с.: іл. — (літ. Премія ім. Б.-І. Антонича «Привітання життя»).
Мінкін Я., Якимчук Л., Реуцький К., Заславська О. Переворот. — Луганськ: Глобус, 2007. — 128 с.: іл.
Любов Якимчук. Ніч 10-го року. // Сновиди. Сни українських письменників.- К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2010. — 416
Любов Якимчук. Луганські зуби, ріки, ноги. // Соломонова Червона Зірка / Упор. Лесь Белей. — К.: Темпора, 2011
Lubow Jakumczuk. Tow. Dym (poemat) // Czastki pomaranczy. Nowa poezja ukrainska, Narodowe Centrum Kultury–Korporacja Ha!art, Warszawa–Krakow 2011. (Любов Якимчук. Тов. Дим (поема) Дольки помаранч. Нова українська поезія, Національний Центр Культури–Корпорація «Ha!art», Варшава–Краків 2011.)

*
Нагору