Віктор Женченко
Із збірки «Сейсмічна зона»
* * *
Південний берег.
Тепла ніч.
В імлі сивіють думно
гори.
Летять,
мов зорі,
з юних пліч
краплини моря
прямо в море.
Ти — незбагненно молода!
Німію,
мов перед грозою.
Навкруг нікого:
ми з тобою
та розколихана
вода...
Мені з тобою — як ні з ким...
Любі
Мені з тобою — як ні з ким...
Я божеволію ще й досі
від ніжних доторків руки,
від пахощів твого волосся...
Я знов і знов свою жагу
топлю — невпинно, ошаліло! —
в твоїй вогненній зливі губ,
в красі розгойданого тіла!
Мені з тобою — як ні з ким...
Ти — моє вогнище і сила!
Тому ні доля, ні роки
мене в любові не стомили.
Мені з тобою — як ні з ким...
2000
|