Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

Мірек БОДНАР

Мірек БОДНАР

Ми в кімнаті, кохаємось
 
Потім я, напевно, буду згадувати це все.
Згадувати, як важко входив у цю зиму
і як легко з неї виходив.
Потягами й автобусами добираючись з одного міста до іншого
й вертаючись назад, тільки щоб... що?
 
(Я не певен,
чи варто це все описувати або переповідати комусь.
Точніше, я не певен, чи вдасться описати,
переповісти так,
як мені цього б хотілось.)

Ми в кімнаті, кохаємось.
 
Ми у ванній кімнаті.
Стоїмо,
дивимось на свої відображення у дзеркалі
й чистимо зуби.
 
Ми в кімнаті, кохаємось.
 
Ми на кухні.
Вона стоїть біля газової плити і смажить м’ясо.
Я сиджу за столом і п’ю чай.
Час від часу підходжу до неї,
обіймаю
і цілую в потилицю.
 
Ми в кімнаті, кохаємось.
 
Ми на балконі.
Вона стоїть, кутаючись у светр, і курить.
Я сиджу на лавці,
кутаючись у светр і закинувши ноги на підвіконня,
обіймаю її однією рукою і курю.
 
Ми в кімнаті, кохаємось.
 
Ми у вітальні.
Дивимось телевізор,
розкинувшись на дивані.
Вона лежить, поклавши голову мені на коліна,
я сиджу і пещу її волосся.
 
Ми в кімнаті.
Лежимо на ліжку і дивимось фільми з ноута.
Час від часу тиснемо на паузу,
відкладаємо ноут набік
і кохаємось,
кохаємось,
кохаємось.
 
Кохаємось весь час.
Інколи навіть не знімаємо всього одягу.
Десь так —
вона всього лиш у рожевій футболці,
на якій великими чорними буквами написано MADE IN THE 80’S
(ага, всі ми з 80-х, нормальне таке, хороше покоління),
я — у зеленій футболці та коричневому розтягненому светрі на ґудзиках,
такому, які любив носити Кобейн
(ага, музика буває присутня навіть у такий спосіб).
 
І весь час за вікнами сідають і злітають літаки
(саме тому в її колажах стільки літаків).
І весь час за вікнами кружляють птахи
(саме тому в її колажах стільки птахів,
саме тому в її колажах стільки людей, що прагнуть літати).
І весь час ми кохаємось,
кохаємось,
кохаємось.
 
(Навчаючись описувати й переповідати прості історії просто,
я вчуся жити просто.)
 
Ну і звісно ж — потім я, напевно, буду згадувати це все.
Згадувати, як важко входив у цю зиму
і як легко з неї виходив.
Так само легко, як входжу у неї і виходжу з неї.
Потягами й автобусами добираючись з одного міста до іншого
й вертаючись назад, тільки щоб кохатись,
кохатись,
кохатись
і ще раз кохатись.
 
 
Тратака
 
Коли ми бачимось я непомітно слідкую за кожним її жестом
За кожним рухом спокійним і виваженим
Я намагаюсь вивчити її цілком як вивчають тіло жертви
Хочу підібрати для неї правильне вираження
Коли ми спілкуємось я вживаю слова обережно й дбайливо
Немов блукаю темними підвалами своєї мови
Я збуджуюсь коли її сміх проливається як тепла злива
І коли її голос стає глухий як ставок зимовий
 
Моє життя позбавлене сенсу я живу від зустрічі до зустрічі з нею
Я залежу від того що вона собі сьогодні придумає
Іноді я втрачаю терпіння іноді я тішу себе своєю ж брехнею
А після всього ще й почуваюся обдурений
Частіше ж я просто смішний у намаганні щось важливе їй сказати
Про що вона давно уже насправді знає
І тоді вона замовкає пустіють її голосу холодні казарми
І ще один згасає день насичений розмаєм

 
Догма
 
Якби я не ходив на роботу я був би хікікоморі
Якби я мав пістолет чи рушницю я б вистрелив собі у голову
Якби я не був уже мертвий я б хотів бути похований у морі
Якби я не був рідкий як ртуть я був би м’який як олово
 
Якби я був лікарем я був би патологоанатом
Якби мене повісили на шибениці я б висів і хитався
Якби мені запропонували форму існування я б обрав атом
Якби мені запропонували форму боротьби я б обрав повстання
 
Якби я був наркотиком я був би героїн
Якби я був словом я був би словом нахтіґаль
Якби я хотів стати чиїмось я став би твоїм
Якби я міг стати потягом я став би потягом без гальм
 
Якби я був частиною тебе я був би твоїм волоссям
Якби я був частиною твого дому я був би шматою для ніг
Якби я був порою року я був би звісно ж осінь
Якби я народився на небі я падав би як дощ чи сніг
 
Якби я не воскрес я б щоночі приходив у твої сни
Якби я був старий я мав би дев’ять котів
Якби я був прямою лінією я б прагнув кривини
Якби я став тобою я вже б нічого не хотів
 
Якби я був сиґаретою я б хотів померти у твоїх губах
Якби я був алкоголем я б хотів померти у твоїх венах
Якби я був їжею я б хотів померти на твоїх зубах
Якби я хотів померти я помер би на твоїх раменах
 
Якби я прожив життя я впав би і вмер
Якби я впав і вмер я б зробив це на березі ріки
Якби я був послідом із мене би виріс ромен
Якби із мене виріс ромен мене би оточили будяки
 
Якби я був вічний я б мучився вічно
Якби ти була воском я був би свічкою
Якби ти була водосховищем я був би греблею
Якби я був Адамом я б не віддав одне з своїх ребер

 
Ангел
 
Світ обертається довкола родимки внизу її живота
 
У мене є небо чи будь-яка інша стрімка висота
Є Бог що за кожен мій вчинок щедро колись воздасть
Але наразі світ обертається довкола її зап’ясть
 
Є гори річки дерева птахи міста дорога врешті-решт
Є це неспішне існування що схоже на заслання чи арешт
Є гармонія музика тиша і спокій дзвінке суголосся
Але наразі світ обертається довкола її волосся
 
У мене є все (і навіть більше) чого я коли-небудь хотів
Є соняшники Ван Гога і зграя бройгелівських хортів
Є перманентний смуток є радість є сльози і сміх
Але наразі світ обертається довкола її ніг
 
Є безліч релігій є пекло нірвана шеол джаханам
Є дні і тижні й місяці коли найбільше довіряєш снам
Є незліченна кількість незрозумілих мені речей
Але наразі світ обертається довкола її очей
 
Є несміливий і дуже довгий початок (але немає кінця)
Є темрява в якій можна почути як б’ються серця
 
І як до Лаури молився Петрарка а Дон Кіхот до Дульсінеї
Так я молюсь в цій темряві до світу що зупинився врешті біля неї

 
Історія шалу
 
Це одна з тих любовних історій,
коли ти буквально годинами не виходиш з неї.
 
Ми кохалися всюди, постійно, безперервно,
кохалися в автобусах і потягах,
на кримських пляжах і карпатських перевалах,
кохалися в барах, готелях,
супермаркетах, театрах, філармоніях,
на фестивалях і концертах,
кохалися в дощ і спеку, мороз і сніг,
кохалися на горищах, дахах, у підвалах,
кохалися на самоті і в присутності інших людей,
кохалися під час усіх тих автостопів —
сходили з дороги і кохалися в лісосмугах,
у горосі, кукурудзі, соняхах,
на суничних галявинах,
кохалися у зелених річках і високих травах,
кохалися на деревах
(черешні, вишні, шовковиці),
кохалися і зривали стиглі ягоди губами,
злазили мокрі, липкі, поплямлені і кохалися в кущах,
серед порічок, смородини, аґрусу і малини,
кохалися ходячи, стоячи,
сидячи і лежачи,
трохи відпочивали, а потім знову і знову кохалися.
 
Це одна з тих любовних історій,
коли виявляється,
що все ж таки можна бути одним цілим:
усі ці пальці, язики,
вилизування, проникнення, обмін рідинами,
і ти дивуєшся,
як можна досягти такої неподільності,
єдності,
коли стираються межі фізичних оболонок
і ви розчиняєтесь одне в одному.
 
 
Мірек Боднар — український поет, перекладач і видавець.
Народився 22 вересня 1985 року в Івано-Франківську.
Як поет дебютував у листопаді 2008 року добіркою віршів в інтернет-проєкті центральноєвропейського часопису «Потяг 76».
Перші свої збірки публікував на безкоштовній електронній платформі «Issuu».
Автор одинадцяти номерних поетичних збірок: «Хороші вірші, погані вірші» (2010), «Не для продажу» (2010), «Фраґменти свободи» (2011), «молитовник-путівник для прочанина» (2012), «поґо» (2012), «самотні жінки, розлучений чоловік і ще дещо про буденні речі» (2012), «Нульовий меридіан» (2013), «Філандія» (2013), «Видіння любові і смерті» (2014), «Бриколаж» (2015) та «концерт для фортепіано з оркестром № 1» (2022).
Головний редактор і співзасновник (разом з Христиною Михайлюк) видавництва «П’яний корабель».
Учасник фестивалів «Потяг до Яремче», «Екле», «Meridian Czernowitz», «Березневі коти», «Книжковий Арсенал».
Співзасновник та учасник музично-візуальних проєктів «Франшиза» й «11» вересня.
Перекладає поезію з англійської та польської мов.
У червні 2015 року здобув перемогу в конкурсі премії «Metaphora» за переклади з американських і польських поетів.
З жовтня 2010 року до липня 2014 жив у Львові.
Живе в Івано-Франківську.

*
Нагору