Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

Ірина Бондар (Лівобережна)

 

ВЕСНЯНИЙ САД

Весна в очах заграла переливами
І квіткою розквітла у душі!
Я знов легка, як марево над сливами,
Коли у сад злітаються хрущі…

Так пахне все звабливо, любо, солодко,
Так на деревах пелюстки тремтять,
Як крильця бабок, витканих із золота,
Що в синє небо піснею летять!

Отак би йти — куди іще не знаю,
Збирати цвіт отой, легкий, мов дим…
Забути все лихе. Торкнутись раю.
І сад назвати іменем твоїм...
ID: 460237

ОДНА В КАФЕ

Були зі мною звуки імені,
І ті слова — прості, мов сіль.
Не розвінчай, не загуби мене.
Прости, помилуй і спаси.

Дощі осінні тихо падають,
Твій лик малюють на вікні...
Не суперечу, не загадую,
Та знаю — ти близький мені.

Як шовк, що тіло пестить лагідно,
Як шарф, що шию обійма.
Як цей напій плодово-ягідний,
Що я без тебе п'ю сама...

Як та сльоза одна, сполохана
Що у душі вогнем пече,
Коли чужа рука непрохана
Мені лягає на плече...
ID: 462503

І ТИША…

І тиша. У цілім світі лишилося двоє нас…
В кімнаті, як на орбіті, завмер у чеканні час.
Бо руки твої – притулок, а губи – жаданий мак,
Я жадібно п'ю цілунок, здіймаються груди в такт,
Бажання моє безкрає на хвилі чуттєвих нот,
Мелодія враз злітає, здіймаючи до висот!...

Назустріч тобі розкрита, о небо моє хмільне!
Два тіла несамовито зливаються тут — в одне,
Вирує солодка зваба, не чую ні губ, ні рук,
Неначе зірвало дамбу у морі солодких мук,
Прилинуло що є сили, чуттєві містки знайшло,
Собою заполонило, бар'єри у вир знесло.
ID: 465095

НА ІВАНА КУПАЛА

Диво-цвіт я знайду, і тебе зворожу, зачарую,
Літнім медом спою, і солодким нектаром присплю…
В темнім лісі принади свої покажу, і дивa подарую,
Ніжно-пінним волоссям весь світ від очей затулю!

Будуть сови кричати у хащах протяжно, надривно,
Будуть очі, і губи, і руки, і тіло – твоє! – забери!
Ми кохатимемось до нестями – так палко, так дивно!
І лиш місяць нам буде світити промінням згори….

Ти забудеш усе – своє Ім'я, і дім, і родину,
Будеш тільки хотіти, тремтіти, кохати мене!
І жага та багаттям вночі розгориться невпинно,
Ти забудеш усіх! Будеш бачити тільки мене!

… Так не буде… Багаття згашу. Закопаю чар-зілля.
А тебе приведу до людей. У цей світ поверну.
Ти не хочеш мене… І не буде, не буде весілля…
Буде присмак гіркий на губах від твого полину
ID: 434984

ТОБІ, НЕЖДАНИЙ.
Диптих

1 **************
П'янкість літнього саду,
Яблук дух захмелілий...
Наші весни — позаду,
Та ти тим мені милий,
Що, мов соком налите,
Стигле, зріле бажання,
Пристрасть теплого літа —
Наше пізнє кохання...

Ароматом дурманить,
Манить світлом рожевим,
І загоює рани,
Викликає пожежу,
У душі і у серці
Б'ється птаха мрійлива...
Кружить, ніжиться, в'ється!
І така я щаслива!

2 **************
Без доріг і стежинок
Я піду за тобою...
Лугом, полем, травою,
Там, де квіти по пояс.

Різнотрав'ям безмежним,
Полином, лободою
Огортай обережно —
Мої рани загоюй...

Будуть ніжні торкання,
Не цілуй, не примушуй!
Як розбудиш кохання -
То віддам тобі душу...
**************
ID: 444965

СЕРЦЯ ДВОХ

В самотності — тебе я не залишу.
В край відчаю, журби — не відпущу.
Давай пірнемо в вечорову тишу,
Або на ґанку — в музику дощу,

Що небо сіре поєднала з морем,
Чи в лісі зазвучала, — все одно.
Коли до себе ти мене пригорнеш,
І тіла жар твого, немов вино,

В моїй клітині кожній розіллється —
Не зможуть хмар похмурих табуни
Згасити шал закоханого серця,
Тремтіння переможної струни.
ID: 579519

ПОБАЧЕННЯ

Як перли диво-чистої роси,
Твої торкання квітнуть полум'яно...
У шал своїх обіймів — запроси!!!
На зустріч, що омріяна, коханий!

Пірну в волосся... лагідно чола
І вуст твоїх я спрагло доторкнуся...
Цілуй, цілуй! Без тебе — не була!
Твоя — у кожнім подиху, і русі!

Вогонь по тілу — від твоїх долонь.
Від поцілунків тих, що пестять тіло...
В душі — вогонь! У серденьку — вогонь!
І я уже всесильна, і стокрила!!!

Злітаю в небо! Віддаюсь тобі,
Цілую п'янко, шаленію знову!
Твої осяйні очі голубі
Без слів —
коханням
струменять казково!

Та час — спливає. Вже тобі пора...
Гірчать хвилини щастя полинами...
Та теплий пломінь в серці — не згора!
Не обертайся! Зорі — поміж нами...
ID: 545545

КРИЖАНІ ПОЧУТТЯ

Легкий твій слід закидали сніги,
Торканням ніжним знову марить тіло,
Кохання хвиля топить береги
У тім краю, де я тебе хотіла…

У вир палких цілунків — з висоти
Чекань та сподівань – пірнути хочу
Туди, де не розведені мости
На той бік, в царство чарівної ночі.

Єлей кохання – краплями з весла
На золоту доріжку ронять мрії…
Зими криві, холодні дзеркала
Скували до весни – живі надії…
ID: 637065

СЛОВ'ЯНСЬКЕ ВЕСНЯНЕ
Диптих виконаний у творчому дуеті з поетом Сергієм Сокольником

Я в весняне поле вечорове
Вийду з оберемками із трав.
Духи поля, вийдіть на розмову
У тривкому світлі від заграв!

Я прийшла схвильована, відкрита,
З чистим серцем, з помислом одним:
Щоб зростало жито оксамитом,
Щоб дощі з веселкою над ним,

Щоби вчасно сонечко сіяло,
Щедрістю бриніла щоб земля —
Я до тебе, земле, припадала,
Мати, годувальниця моя!

Розпущу по вітру пишні коси,
Хороводний заведу танок
Серед подруг, доки ноги босі
Не впіймають ритму від зірок,

Доки ми не станемо промінням,
Що у кожній часточці бринить,
Стеблами, корінням, кожним зіллям,
Будем рівні Богові на мить!

Надіп'єм божественної прани,
Як пустеля — струменів дощу.
Я тоді знайду тебе, коханий,
В себе, наче в істину, впущу.
:::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::
Як нашіптує шелест трави
На закоханість став суничний...
Він для тебе, цей став — лови!
Ми сьогодні засієм вічність.

Наберемось сил від землі,
І босими по ній пройдeмо,
У солодко— липкій імлі
Ми на землю тіла вкладемо,

І застогне казковий сич...
Гамаюн проспіває долю...
Ця весняно— чарівна ніч
Нам, мов килим, розстеле поле

На відлунні прадавніх площ,
Бо на них лежимо, здається...
І леліючий теплий дощ
Зорепадом на нас проллється.

І в двобої вогню й дощу
Ми у коло священне станем...
Ось і вітер нічний ущух,
Й зачаровано проростає

Із заплідненості уяв,
Наче діви коса, пшениця.
Він на землю, цей став, упав.
Хай майбутнє на ній родиться!
ID: 583478

ШОКОЛАД

В солодкому завжди свої принади…
Глибинний смак, а чи легкі вершки…
Та так ти в'ївся в душу шоколадом…
Іду як
наркоманка,
навпрошки…

Без тебе навіть дня прожить – не можу!
Торкнутися – щоки, а чи руки…
О, не зникай! Свій образ підсолоджуй!
Словами,
що солодкі,
та гіркі…

В твоїх обіймах шоколадно тану…
Від губ гарячих солодко пливу…
Твій неповторний, ніжний смак, коханий,
Ввижається
вночі,
та наяву….

Коли мене не пестиш довго – гіркну…
Біліє на поверхні сивина…
У розпачі не відшукати мірку,
Коли я буду
випита
до дна…
ID: 513581

МІСЯЧНОГО ВЕЧОРА…

Повний місяць срібло позича
У ріки, отам, у стромовини…
Ліхтаря погашена свіча
Ніжиться у заростях шипшини.

Таємниче-темно у саду…
Їсть хвилини невблаганний Хронос…
А мене чарує на біду
Той, що лине з трубки, любий голос…

Місяцю, світити не покинь!
Соловейко, замовчи, не сердься…
Голос твій торкається щоки,
І теплом вливається у серце…
ID: 584875

ТАКИЙ СПЕКОТНИЙ ДЕНЬ
Картина: Брахінський Артур «Стихія вогню»

Застигла тиша пoвагом пливе.
У спеку вітер гІлля не колише.
Розлуки сонце палить все живе,
А змушене мовчання – греблю рве,
Де ти мене безжалісно залишив.

Хоч вистачає неба навкруги,
Хмаринок тіні іноді цілують
Без слів твоїх – обпечені думки…
Обіймів любих аромат п'янкий
І губ дурман – душа моя малює…

Якщо в тобі мій поклик – не здригнеться,
Згорю одна, земні залишу мeжі…
Нехай же голос твій з небес проллється,
Бо спалить сонце ту частину серця
Що лиш тобі, коханий мій, належить…
ID: 601858

Ірина Бондар (Лівобережна)

Народилася я в м. Києві. Там і мешкаю з чоловіком та сином. Закінчила Київський топографічний технікум. Працюю в маркетинговій компанії. Пишу вірші з 2013р, українською та російською мовами.

В 2015р. вийшла моя книга "Дихати небом" у рамках збірки "Сонячні руни поезії" вид. «Розмарин».

Також вірші є на сторінках збірки "Різдв'яний карнавал поезій" видавництва «Редакція журналу «Дніпро» » в 2014р.

В рамках «Антології сучасної української літератури» 2015р, крім віршів увійшла поема «Берегами реки Смородины», написана в співавторстві з поетом Сергієм Сокольником.
Маю в творчому доробку уже більше 1000 поетичних творів

*
Нагору