Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

Микола ІСТИН

Микола ІСТИН

ВІДКРИТТЯ ЖІНКИ

Ти наближаєшся до неї як до принадливої планети,
на якій хочеш опинитися,
і захопленим мандрівником відкриваєш красу її континентів...
Ти входиш в неї завойовником,
а виявляєшся закоханим полоненим...
Стаєш більше ніж другом, — тим найпосвяченішим
перед яким відчиняються всі двері відчуттів
в найглибші в найприхованіші задоволення тіл...
І граєшся з нею фестивальною феєрією
перетворивши помешкання на місто кохання...
Відбуваєшся визнаним майстром скульптур —
які безліччю поз прикрашають алеї вашого райського саду.
В якому ви зриваєте як квіти — поцілунки.
Де дано —
Смакувати як плоди земні насолоди плотські...
Розпалювати вогнища пристрасті, освітлюючи ними ніч...
Вибухати захоплюючими дух феєрверками...
І прокидатися сонячними тілами оголених ранків...
Розходитися стрілками годинника.
Та на відстані кілометрів —
шепотіти в телефонну трубку — люблю,
як пароль, мов молитву, яка відкриває рай для двох...

 

***

Я чекав на листи
в яких весна розцвітала...
Але так і не завітала —
листоноша.
Лиш замість неї золотоноша
принесла вітрами жовті листки...
— Курли,
— курли,
по-під хмарами ключі журавлині.
Пора і мені
нині
відлітати в теплі життєполюси.
Бо в світі кохання краси —
Засніжились поля поєднання.
Замерзли ріки радості.
І замість спекотного бажання,
там холод байдужості.
В світі нашого кохання зараз зима.
І нас нема...
І тому розмріюю душу стокрилою...
Щоб не замерзла двокрилою любові птахою
лютою зимою.
А летіла в інші виміри,
в зоряні вирії,
нових, невідомих світів кохання,
в принади їх країв, планет, галактик,
у розради Всесвітньої гармонії роз’єднання
із поєднанням....

 

***

Сняться мені незнайомі сайти
де заходжу слухати ще не написані пісні,
сняться потяги котрими їду
в ще не заплановані поїздки...
Лиш не снишся мені ти —
що наяву виходиш на зупинці
в паралельні світи
які не перетинаються.
Лиш десь в душі залишається
відчуття твого значення в майбутньому...
Це все інтуїція — компас душі
не простий інструмент виміру
для заплутаних доріг,
загублених світів,
і ще не прокладених орбіт
де зможуть перетнутися навіть паралелі
у сферах що нині за межею досяжного...
Певно це воно, те шосте чуття
як маловідома здатність душі
(на відміну від обчислювальної машини)
вираховувати природу дива...

 

* * *

О, скільки їх,
планет людських світів
утрачено, з незвіданих орбіт, і їхніх —
скарбо-життів —
прекрасних і принадних,
морів добра, і жестів благородних...
Я би помер давно, дорогами розп'ятий,
прибитий втратами гіркими до Землі,
якби на небосхилі —
не піднятий
цим Всесвітом, де ми єдині всі —
у космосі —
безсмертної душі,
в її гармоніях надії щастя наші...
І в мріях я лечу планетами майбутніх
Воскреслих і новітніх
Чудес світів життя,
У Всесвіті буття
галактиками буду
у всеможливих сенсах
матерій осяйних...
Й від ворога тому —
я мир таки прийму,
що разом Всесвіт ми,
Будь Всесвітом і ти...
Йти в добро — до побачення,
відкуплення з пробаченням
то до планет утрачених —
у Всесвіті мости...

 

* * *

Бачу в твоїх очах невідомі світи,
незнайомі планети в просторах космічних,
непрочитані мною слова почуттів,
і мовчання в них райського співу птахів,
заглядаю у їх глибину загадкову
і втрачаю в юрбі цю красу, випадково,
як в оманливім леті зозулі
вже не відшукати тебе на Землі,
випадає все з колій, і кане у лету,
лиш не впадуть вірші перехожим під ноги,
не опалі листки —
не накриють сніги,
бо в поета перо чарівне, всеможливе,
бо мені не дано все прийняти як є,
бо поет у душі переписує світ,
де вірші — це зірки, дум матерій проекти,
і будує незнані з любові планети
розмріявши Всесвіт
до щастя всецвіття...
Сотворити із слова свій космос душі,
Дарувати галактики віршів —
всім людям Землі,
це поетів — орбіти, і долі.

*
Нагору