Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

Роман БОЙЧУК

Роман БОЙЧУК


ДВА КЕЛИХИ З ВИНОМ ДО ПОЛОВИНИ...

Два келихи з вином до половини...
Вуста смакують спрагло, — п’єм до дна.
Багрієм барвом стиглої калини...
Одна на двох любов ...І ти — одна.
Тіл наших шовк торкнувсь постелі ложа,
Усипану пелюстками троянд.
Зоріла ніч. Свіча, немов сторожа
Двох пристрастей у шалі між гірлянд
Незримих у повітрі феромонів.
Сльоза воскова... Трепет... Сплеск судом...
Звідк?ільсь лунала гра на саксофоні.
...Тіла пашіли від солодких втом.

 

ДОЗВОЛЬ...

Дозволь розлитися в тобі нектаром квітів,
Палким пилком торкнути ніжний шкіри шовк
І, опинившись в центрі пломеня софітів,
Пізнати разом найсолодший в світі шок.
Дай розчинитися нам в мареві блаженства,
Барвистим щемом затремтівши поміж зір
В палахкотінні згуби-пристрасті шаленства
Під звуки місячних сонат на струнах лір.
Іскрити, вибухнути і горіти-тліти,
Повітря гріючи припливами в єствах..,
Тобою впитися і довго так хміліти
З солодким присмаком спокуси на вустах.

 

ТЕБЕ... РОЗПАРОЛЮ

Крихта солодкого болю
Бубнявіє в тобі весною.
Тебе я усю роз паролю
Дозою квітня рясною.
Променем пристрасті в тобі
Розлию мереживо щастя.
Я травня розбуджу у собі
Пломенем течій в зап’ястях.
В мареві пахощів літа,
Спекотними днями й ночами —
Моїм ти коханням зігріта...
Згадую, як ми кричали
В сплесках осінньої румби;
Нам листя було покривалом...
В час холоду, сніжної згуби —
Танго нас двох зігрівало.

 

ЧУТЛИВА МИТЬ РОЗЛИЛАСЯ В ХВИЛИНІ...

Тендітний стан дурманить ніжністю жасмину,     
Зелом весни чарує трепет у очах...
Пурхливим ластівом в гніздечко твоє лину...     
Поміж пурпурних насолод, що в пелюстках
Жаги твоєї, наче полум’я тюльпану,
Пилок спокуси я збираю, мов той джміль
І з назріваючою лавою вулкану,
Торкає розум зваб твоїх духмяних хміль.
То б’є фонтаном у кожнісінькій клітині,
То, наче сік з беріз сочиться феромон...
І розливається чутлива мить в хвилині
У відчуттях барвистих, мов хамелеон.

 

ЯБЛУНЕВЕ БОЖЕВІЛЛЯ

Духмяний аромат твоєї шкіри
Приємно так мою торкає пам’ять:
Такий же запашний, як яблунь зрілих
Плоди, (до себе, впавши в трави, манять).

А я, мов промінь сонця той уранці —
Торкаючи зіпрілість росянисту
На твому ніжно-шовковому ґлянці,
Вдихаю яблук юність рум’янисту.

Цілунком напуваюсь, мов нектаром…
Моє ти – яблуневе божевілля!
Затьмарена свідомість твоїм чаром
Від шалу – до блаженного безсилля.

 

БРАНЕЦЬ ШАЛУ

Тремтячим подихом торкаюсь твоїх уст
В не менш тремтячих торках цілувань.
Хвилюється у памороці глузд,
Єство, мов грань — судомить від згорань.

Згорає трепет між пошехлих губ
Від палко-спраглих ніжності єднань.
Вуста в полоні надчутливих згуб,
Я ж — бранець шалу пристрасних пізнань.
__
І враз десь ділась трепетність тривог:
Згоріла, наче, у бажань-вогні,
Розтанула у поцілунках двох.
Які ж вони солодкі і хмільні.

 

ПОЦІЛУНКІВ ЗОРЕПАД

В суцільній темряві, на ложі, серед ночі –
Пальцями рук веду по контуру лиця,
Торкаю вуст палких і шиї, перс дівочих…
Усе б віддав, щоб це тривало без кінця.

Аж раптом місяць з-поза хмари пролив срібло
На всю шовковість твоїх трепетних принад,
А потім знов кудись у небі зник безслідно.
…На твому тілі поцілунків зорепад.

 

ПОДИХОМ...

Я смакую тебе, розігріту бажанням кохати.
Видихаючи палко, цілунки висушую свої ж одразу, твоє зігріваючи тіло
Своїм пристрасним подихом, що не уміє чекати.
Твій же подих з глибокими нотками стогону простір пронизує, пристрасть посилює вміло
У вібраціях, здатних для ночі сонатами стати.
Сама ж ніч, мов полотнище, наче в цілунках, із крапками зір, свідком місяцем — палахкотіла
Крізь запрілі, від спраги до пристрасті, шибки в кімнату,
Там де просто на килимі в дотиках й подихах наше сплетіння багріло, мов ягода спіла.

 

РОЗДЯГАЮЧИМ ПОГЛЯДОМ...

ОголЮ я тебе роздягаючим поглядом,
В вир фантазій своїх заведу.
Зачарований наче, лише твоїм виглядом,
Я з тобою цю ніч проведу.

Ложа постіль осяяна вся сріблом місяця,
А єства наші, наче вогонь.
Пристрасть двох у цім мареві пломенем світиться
З-поміж тіл і зімкнутих долонь.

З головою пірнем в одне одного пестощі
(У шаленстві...), до вранішніх зір.
Нам заграє світанок гармонію лестощів
Променистими струнами лір.

 

З ГЛИБИН АЖ ВИЩЕ НЕБА…

Я прагну розчинитися в тобі.
Хоч ні — тебе в собі втопити хочу,
З тобою опинитися на дні
Блаженства моря. Втіха там лоскоче,
Доводячи тіла до насолод,
Підносячи з глибин аж вище неба
Релаксу стан в рай плотських нагород.
Я знаю — нам обом це зараз треба.
Давай-но вдвох зануримося в блаж,
А звідти линьмо в висі самоцвітів
Тілесних задоволень. Свій пейзаж
Там намалюєм з ейфорії-квітів.

 

НІМФИ НАСОЛОДИ

Тремтить від біотоків насолоди,
Що пломенями кров гарячу рвуть,
Єство моє, чутливе від природи —
Пульсує, конвульсує, наче ртуть.

І руки рвучко так за простирадло
Вхопились, тіло стримавши на нім.
Воно ж пручалось; в вись неоднократно —
За летом ейфорійних диво-Німф.

Інтим-контакти всі здетонували
У вибухи: емоцій сплеск, оргазм.
В блаженство Німфи браму відкривали.
Летів туди релакс мій, мов Пегас.

 

ЛЕГКИЙ ІНТИМ...

Легкий інтим навіюють парфуми
В єднанні із жіночності єством.
В менІ бажання плотські, мов тайфуни, —
Перед твоїм, вирують, божеством.

Аромо-шлейф в полон брав і дурманив,
В обіймах ложа (в мареві свічі)
Нас огортав, леліяв, пестив, гладив —
Єднав дві наші пристрасті вночі.

Парфумів нотки — аура інтиму,
Незримого блаженства аромат
Із вмістом феромонів (збудник). Стриму
нема вже — це інтиму результат.

 

КОНТРАСТ

Із холоду в жар
Зі спокою в шал
Кохання нектар
Любові причал

Зі світла у тьму
Із тиші у крик
Доступний йому
Єства її лик

З раптових "спинись!"
В активний порив
З "чуттєво торкнись —
"До болю, гори!"

Із пристрасті в блаж
Контрасту баланс
З релаксу в кураж
В тілах резонанс.

 

ВЕЧІР ІНТИМНОЇ ЛІРИКИ ("АЛФОВІРШ")

Арт-кафе
Бомонд зібрав —
Вечір надчуттєвих творів.
Грав оркестр. Безліч страв.
Ґніт свічі згорав поволі.
Дегустація віршІв.
Еротизм проник в повітря.
Єдність вишуканих слів
Жадних
ЗлИтися в палітру
Із вершками почуттів,
Їх в оправу взято вправно
Й
Кожен автор приодів
Лаври — "Браво", "Вау" і "Славно"!
Між рядків —
Незримість фраз
Оріоном задоволень:
Пристрасть, шал, екстаз, оргазм.
Рай від римо-поневолень
Серед всіх присутніх
Там.
У сплетінні
Феромонів
Хвиля щастя:
Цвіт, нектар —
Чаші повні слів любові.
Шлейф інтиму там витав,
Щік торкавсь його багрянецЬ
Ювелірних рим-октав...
Я був ночі тої бранець.

 

СТРОПИ ЕЙФОРІЇ

Предивовижно відчувати Ейфорію:
Мов тепле світло у мені — у жилах кров.
Лежу розслаблений, повітря тілом грію,
Немов енергію хтось з мене розпоров.

Немов би дихання чиєсь в долоні й стопи;
В суцільній темряві, — жевріння на лиці.
Свої незримі, надчутливі диво-стропи,
Тримає міцно Ейфорія у руці

І з тіла втому всю, неначе, підіймає,
Взамін блаженство опускаючи в єство.
І мене всього на тих стропах, мов, гойдає
В стані релаксу. Ейфорія — торжество!

 

АРОМОЛАМПОЮ НАВІЯНИЙ ІНТИМ

Аромолампою навіяний інтим:
Тремтить свіча в ній в напівмороці своїм...
З тобою поряд зараз прагну бути тим —
П’янким вином червоним в келисі твоїм:

Торкнутись вуст медових, спершу, язика
Та розчинитися повільно у тобі
Припливом пристрасті від кожного ковтка...
Мене до дна допий, — всього візьми собі.

 

КАВА Й ШОКОЛАД

З твого волосся віє аромат:
Там запах кави вплівся в феромони.
Пурпурних вуст торкався шоколад, —
Свій слід лишив на них солодко-чорний.

Я, зваблений спокусою принад,
Розчиню в тобі свою насолоду.
Ти жінка-кава, я — твій шоколад:
Одне для одного в житті винагорода.

 

БЛАЖЕНСТВА НИТІ

Зажди, спинись, не рухайся, чекай, —
Не дай пульсаціям мети сягнути зараз.
Горю в тобі; в знемозі через край.
РазОм з тобою прагну злитися в екстазі.

Давай-но вдвох здійснімо свій політ!
Та просто зараз — пиймо чари диво-миті
До дна із насолод. ...Емоцій зліт
І вибух пристрастей. ... Між нас блаженства ниті.

 

ФАНТОМИ ЕЙФОРІЙНИХ ІЛЮСТРАЦІЙ

Торкаюся тебе, цілую, пещу:
Доводжу до солодкого блаженства.
Спини мене, коли я перевищу
Ласкань посил у вихорі шаленства.

Тіла в сплетінні сповнені чуттями;
В повітрі феромони, мов фантоми.
Самоконтроль відсутній — до нестями.
...Підкралися вже вивержень судоми.

І бажане набуло своїх звершень.
Жадане спалахнуло від вібрацій.
Вже вкотре та щоразу, ніби вперше...
Фантоми ейфорійних ілюстрацій.

 

НАД РІВНЕМ ШОВКО-МОРЯ...

ЧарІвна ніч. Лиш я і ти. Троянда в вазі на столі.
В мовчанку гра — не треба слів: за нас говорять очі.
Троянда вже в моїй руці. ПелЮстки, наче кораблі —
На морі мов, на плесі шовку ложа опівнОчі.

Одежа стліла з наших тіл від жадних рук: палких долонь;
Змішалося свічІ тепло з пролитим сріблом ночі.
Над рівнем шовко-моря ми — багаття, пристрасті вогонь.
Горять пелЮстки-кораблі поміж принад жіночих.

 

ІНТИМУ ДОЗА

Інтиму дозу розчиню я у вині.
Я справді винен... Ти ж така вродлива
І ще твій погляд — так спинився на мені..,
Немов запитував: "Ти хочеш? Так чи ні?";
...І тіла географія зваблива.

Я розчиню у двох бокалах із вином
Інтиму грам — покуту за провину.
Таких спокус не відчував я вже давно.
До дна допивши, опущуся я на дно,
Аби торкнути пристрасті-перлину.

В обіймах танула ти, наче на вустах
Присівша відпочить сніжинка біла,
Роси краплинка мов на ніжних пелюстках...
Мені зронив тебе, пір’їнку, щастя-птах.
Ти — янгол мій, свої згубивша крила.

 

ЕРОТИЧНО ЗАЛЕЖНІ

Чаруй, лелій, голуб мене, мов Осінь.
Кленовим листям я розсиплюся в тобі.
Мій шепіт в листяному стоголоссі
Шелесне ніжно разом з вітром у траві.

Прошу, не обділяй своїм цілунком
Ти мого жодного пожовклого листа,
А пригубись кохання мого трунком, —
Знайди на кожному листку мої вуста.

В тобі я розчинюся остаточно
Твоєю часточкою стану у жітті.
Ми станемо залежні еротично
Один від одного в своєму почутті.

 

ЖІНКА-КАВА

Я розчинюся у тобі, мов цукор в каві,
Підсолодивши тіла твого гіркоту.
І аромат, і дотик вуст твоїх.., — ласкаві.
До дна п’ю збудження я твого чорноту.

Кожна піщинка моя вищого ґатунку
Своє розчинення віднайде у тобі.
З ковтанням кожним того пристрасного трунку
Я жінку-каву відчуваю на собі.

 

ЕКСТАЗ

Я подих затамовую щоразу
І насолоджуюся митями блаженства
В наближенні незримого екстазу —
Як нагороди тілу за його шаленства.
І вилилась енергія із тіла
Нектаром пристрасті крізь марево інтиму
І плоть моя уся з нутра тремтіла.
...Я Ейфорію зміг побачити незриму.

 

МИ СТРІЛКИ ЧАСУ…

Пір’їнним дотиком торкаюсь твОго тіла,
Пронизлим шепотом віршую я інтим,
Як заклинання. Твоя шкіра ніжно-біла,
Мов осінь, вкрилася відтінком золотим
При світлі місяця старого й мерехтінні
Аромолампи… У повітрі аромат
Із феромонами твОїми у сплетінні.
Ми стрілки часу в позах, ліжко – циферблат.

 

ЕРО-ВИСТАВА ТІНЕЙ

Просочувались стогони крізь стіни.
Гарячий подих… Піт на тілі, мов роса.
На стінах гра – ерО-вистава тіней
Під спецефекти за вікном: нічна гроза.
Політ бажань нестримних в грози ночі.
Трясе в судомах турбулентності екстаз.
Вулкан-блаженства в жилах кровоточить.
Для нас гроза нічного неба грає джаз.

 

У СТАНІ ЕЙФОРІЇ

Тримають міцно ще: тепло твОє — постеля;
ТвоЇх цілунків тління — мОє тіло.
Думки твій образ не пускають із оселі, —
Все фантазують зовсім неуміло.
Лежу у ліжку, не розплющуючи очі,
А стан душі ще й досі в ейфорії.
Дотик світанку, — ніжні спогади із ночі:
Як про любов шептались наші вії..,
Тісно зімкнуті пальці рук від насолоди —
Енергій наших двох Обмін-портали.
В світі ніжнішої немає нагороди, —
Літати в ейфорії понад хмари!

 

ШАЛ

Бурхливими потоками по венах,
Вулканним виверженням шал, що має силу
Невидиму у грі в відвертих сценах, —
Незрима пристрасть розливається по тілу.

Закований в судоми та зболілий,
До меж натягнутий, мов тятивою, постріл
У кілька стріл, що мчать у твоє тіло,
Солодким болем твій наповнюючи простір.

Доведений до піку насолоди
У задоволеннях довершених в блаженстві,
Піднявся шал на ейфорії-сходи
В обличчі з жаром та із раєм в серці.

 

7-МЕ ЧУТТЯ

Даруй цілунок свій, торкайся мого тіла,
А потім всього зацілуй мене і всюди
Аби душа з небес верталась й знов летіла
На сьоме небо, про яке так мріють люди.

З відомих нам шести чуттів пізнали сьоме:
На тілі свому нам відкрилась сьома точка
У шалі пристрасті вогню, в її судомах.
...І на Свідомості очах червона стрічка.

 

БУКЕТ ІЗ КВІТІВ-ЕЙФОРІЇ

Смакую вроду твою присмаком терпку,
Вдихаю тіла твого аромати.
О, як я хочу тебе всю і зараз мати,
До дна допити тебе ніжну і п’янку.

Втопити в пестощах, торканням своїх губ,
Кожнісіньку клітинку твого тіла.
Від насолоди, щоб аж душі наші тліли
Та без найменших у шаленстві наших згуб.

Лиш тільки піт стікать з нас буде наче мед.
Зіллємось ми з тобою в одне ціле, —
Це усе те, чого ми сильно так хотіли!
Вдихаєм з квітів-ейфорії ми букет.

***

Бойчук Роман Іванович

Народився 30.03.1984 в м. Долина, Івано-Франківської області.
Одружений. Батько двох дітей.
Проживаю та працюю в м. Івано-Франківську.
Освіта: Київський міжнародний науково-технічний університет, спеціальність – правознавство.
Публікації та інші здобутки:
Один із ранніх творів – «Легенда про святого Валентина» був надрукований в Коломийській газеті «Всевідо» - 2000 р.

2004 р. – переможець конкурсу «Гойний бойко» - с. Спас, Рожнятіський р-н, Івано-Франківської обл.
Ось уже 5 років поспіль на сценах Долинського району та м. Долина місцевим театром-студією «Талант» будинку дитячої та юнацької творчості успішно ставляться інсценізації творів: гумореска «Маршрутка» та «Легенда про Осінь».
У 2010 році вище згадану гумореску «Маршрутка» було надруковано в газеті «Анонс-Контракт».
З 2012 року регулярно друкуються вірші на сторінках літературно-художнього журналу «Дніпро».

Фіналіст конкурсу «КлюП-2013», що вдруге проходитиме в м. Києві в рамках Міжнародного фестивалю «Поетична Ліга» в червні 2013 р.
З квітня 2013 року в програмі «Поезія зі спеціями» на хвилі «Телерадіокомпанія «Вежа» звучить низка віршів у авторському виконанні.
Готується до друку перша збірка інтимної лірики під назвою «Шал у стані ейфорії».

*
Нагору