Іван КОЗАЧЕНКО
Ти вся нага, немов зернина,
облущена з осінніх снів...
А з-за плечей безумна днина
летить, як білка по сосні.
Не треба! Стій! У пащі неба
ми всі — супутники малі.
Сосни система коренева,
мов павучечок у смолі,
що потонув би в темній гущі,
але жага всевладна рве
з Землі, як трави проминущі,
сузір'я творячи нове
з німого спеченого груддя,
і сіє в сиву мерзлоту...
Щоб виколисати на грудях
тебе, зернину золоту.
|