Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

Мідна

Мідна

***
а може ми спали під одною ковдрою
у старому готелі з вічним ремонтом
що як не крути вже ніколи не виправить
його радянське минуле
дешевий номер без зручностей
вибраний простір для подорожніх на одну ніч
ліжко на одну ніч
ковдра на одну ніч
тепла цупка колюча як у садочку потязі чи лікарні
така що пронизує життя
наскрізь

падаючи у сон ти віддаєш себе їй
в’язка сонливість огортає
у сплетінні волокон дихання тіла
сотні думок відпускаєш у простір кімнати
плутатись як заманеться
тобі тепло і ти невагомий
це єдине що потрібно до ранку

я знаю
що у різні часи
і за різних обставин
кожен окремо
ми могли спати під одною і тою ж ковдрою

 

лягаю під густе шерстяне полотно
у старому готелі з вічним ремонтом
змерзла від нічного дорожнього вітру
міцно загортаю себе як немовля
додивлятися твої сни
дошіптувати твої молитви
допивати твою душу розчинену у солодкому молоці забуття
у мороці
прислухатися до твого тіла
придивлятися до твого серця
ловити уривки спогадів
про кілометри пройдених шляхів і сотні жіночих очей
про те як ти мене не знав і про те як я тебе не шукатиму

щоб раз на десятки прожитих років
спати із тобою
під одною ковдрою
така віртуальна близькість
на одну
ніч

(18-28 вересня 2011 Львів-Київ)

 

білий слон

рання година щастя пробудження збіг обставин
ти стоїш на порозі у дежавю і ловиш моменти
загортаєш зібраний досвід у цупкий італійський картон
ти мій білий слон
із міді свого волосся я виливаю для тебе згарди
у шиту мольфаром валізу вкладаю старий патефон
я буду чекати на тебе як вітру й туману чекають гори
я буду любити тебе як Марічка любила гравця на флоярі
ти мій тихий сон
відпускаю ці дні у моєї душі собори
і молюся богу щоб бути з тобою у парі

(10 серпня 2011 Київ)

 

Іванові
***

«хто має крила
той не питає чи можна літати»

говориш синові
якого ніколи не мав

а гори димлять

і вітер носить долиною
білих птахів чорні ознаки
присмак полину
запах перестиглих груш
і звуки-млості

велич твоя
навертає сльози

один шанс на мільйони
пізнати у натовпі буденної сірості
твоє продовження
повірити очам своїм

лише секунда
що містить вічність
і може загинути у мить народження
або розгорнутися у переливах
цілого земного життя

ніколи не знала тебе
завжди шукала тебе
у захопленні гіркою мудрістю
і чистим образом пророка

не існує часу і простору
особливо між тими
хто зустрічається на переправі

б’ють дзвони
чую кроки
як зватимуть тебе
коли виринеш знову із плоті та крові?

 

я буду плакати від щастя
і годувати білих птахів
кожного разу як пролітатимуть
над нашим з тобою раєм

(7 липня 2012 Київ)

*«хто має крила, той не питає чи можна літати» - фраза Георгія Якутовича, сказана синові Сергію.

 

***
ніжна моя музико
що блукаєш всередині у болючих вигинах тіла і часу
кому ти присвячена ким пробуджена у кому відбиваєшся на відстанях
поки вкриває плечі зірковий пил і сорок хвилин до виліту

повітряні коридори сліпуча корона сонця
доторком до обличчя повертаєш мені надію
збираєш мільйони хвиль та потоків
сонячний вітер яким лише бути може цілковита відданість

пробудження понад ранком
понад розплющенням очей
ти не закінчуєшся а я у тобі
замилована у дотик від якого прокинулася із навіяного у здійсненне
за мить до слова і погляду
за сорок хвилин до виліту

моя ніжна музико

(29 вересня 2012 Київ)

 

***
камертон у твоїй голові
чорні гілки нанизують ранок
і коливається матерія

переходи старої доби у нову
яких не помічаєш не спавши
тільки солов’ї повістують про оновлення
варто стулити повіки на мить
і літо вицвітає у осінь
а пережите у спогади

вона близька і рівновіддалена
і напрям не вирахувати
бо звучить невідомо звідки і звідусіль одночасно
у ній припиняєш думати і дихаєш
прохолодою
і мовчанням

сердечно прошу тебе
залишатися у моїй пам’яті
у цій мелодії в одну ноту

в місті повертатися до якого тепер
особливо одиноко

(11 серпня – 27 жовтня 2012 Київ)

 

***
Милозвуки і канти
світло-сонячні банти
акробати-ваганти
на майдані Пете

сіроокая панна
солодаві дурмани
величаві омани
велемудро плете

а я знаю що буду
її відданим вуду
її пишнії груди
так стискає корсет

обійму свою панну
оксамито-жадану
в моїм серці осанну
заспіває поет

Милозвуки і канти
світло-сонячні банти
акробати-ваганти
вже поснули давно

сіроокая панна
як небесная манна
порятує від ночі
мене одного

і в туманах ранкових
на майданах знайомих
у шовках невагомих
ми зустрінемо дні

моя ніжная панна
повновида духмяна
забирай моє серце
і рублі мідяні

Милозвуки і канти
світло-сонячні банти
акробати-ваганти
не чекали зими

«я твоя до останку
до останнього ранку
не плати за коханку
а дружину візьми»

най співають фротолли
не змаліють ніколи
романтичні гондоли
на площі Пете

моя добрая панна
золота і кохана
у осаннах і бантах
нашу доню веде

(25 грудня 2012 Київ)

 

***
істина у благодаті краса від бога
і одяг мій став білим мов сніг

тануть хмари над Фавором
тонкі аромати вплітаються у тіні
полудневого сонця

видима та неозора моя любов до тебе
розлита у світлі
осяяних стрункістю кипарисів

даю свою руку де вдячність
загоєних ран

освячує тиша
повільно спливає блаженна мить
і ніяк
не спливе

(6 листопада 2012 – 10 січня 2013 Київ )

 

***
із посіяного мною між вами народжуються діти

зрошені трави пахнуть до сліз
роблять годину ранню виразною
думи тонуть у свіжості і повертаються зі знаменням

у домі безкрайнього літа зріє душа
котиться сонце полями і будить замовчану ніжність
намотує колами сяйво найтоншої грані

за мить я отримаю те на що так давно сподівалась

ще вітру немає світанок тумани приніс
а віяння дива здіймає вітрила
я просто так довго просила

у домі великого серця повернуто ключ
і так забагато всього і так мало із цього потрібно тепер
коли довгождана любов розчиняється в прані

(1 лютого-30 березня 2013 Київ-Ужгород)

                        
***
рідний

сила в руках
безконечник на спині

знаний за мудрістю воїна
якій не потрібна зброя

вимогливий до себе
спраглий до аплодисментів
та ладен повернути кожному
у десять разів більше
тихої вдячності

не віриш очам і витоншуєш рух
долаєш кордони можливостей
чим є нитка життя
як не пошуком досконалості в його основі

єдиний закон – той що дає свободу

говорю тобі
чутливому до краси до щему у серці
невразливому до недобрих поглядів

каменю неба
сонцю що сходить гарячим колесом
на поля сутінкової тиші
спочатку сідає за обрій
а потім виринає потроху
різним у формах і сяйвах
у тисячі разів більшим
за бачених мною

дивлюся і не мружуся

коли торкнувся мене
то вмить опинився там
де хотів опинитися
бо не вірив а знав

добре відомий усім
та пізнаний лише мною

тому що
рідний

(3- 10 березня – 5 квітня 2013 Київ )

 

ти магічний

алея весняного цвітіння затуманює думки солодавим
гірке чуття не підводить – характер нашої зустрічі неліричний
хто говорить за мене коли теми розмови стають схожими на збір розвідданих
чиї ноги вибирають маршрут коли головні карти схеми пройдені теоретично

вперше набувають об’ємів і тут головне не схибити
не спіткнутися безславно на ходу вносити корективи
говорити твердо стояти рівно від потрясінь не скиглити
фактами що містять найменшу надію не малювати собі перспективи

плекаю свою приховану істину в інтонаціях рівних жестах міміці
свято несу перед собою передчуття безвиході – королеву ситуації
здавлено дихають за спиною загони військових та міліції
стільки напруги контролю до болю затягнутих пасків у всій моїй грації

очі кому належать цей незалежний погляд уважний вираз обличчя
коли я так важко витягаю себе із вакууму замилування твоєю красою
поезії жодної – це так на мене не схоже це так загалом незвично
а ти надприродній ти навіть магічний і я таки дійсно живу тобою

(4-31 травня 2011 Київ)

 

***
я обіймала тебе поглядом

боялася що помітиш
мріяла що відчуєш
тепло і ніжність
ледь-ледь торкалися твоїх плечей
огортали тебе і танули
огортали і танули

я сиділа позаду

бачила тебе упівоберта
кутики посмішки
ранкову неголеність
сліди безсонної ночі
у лівому оці
у жестах

ти торкався обличчя
намагаючись зняти втому
слухав неуважно
дивився непевно
ловив кожен порух у дверях
подих у тиші
думав уривками

я обіймала тебе поглядом

відстань не мала значення
так само як ніжність не мала меж
а обійми не мали шансів набути реальності
та коли ти поправляв комірець
я тихо торкалася твоєї щоки
своєю

мужній та стомлений
такий красивий
у вчорашньому костюмі
у нечутній мені

встати
підійти
обійняти зі спини
затамувати подих
піти світ за очі
померти щасливою

(17-24 травня 2011 Київ)  


***
твій будинок до перших півнів наповнено солодом
розталими водами весняних полів
затоплених меж
ллються за край і не вірять у рай міського укладу життя та смерті

кожен твій подих у мене освячено голосом
кожен приплив наповнення доторків плин забуття
твій тихий будинок навіки наповнено солодом
і мною теж

(14 травня 2011 Київ)

 

***


якби ти вийшла заміж за мене
сказав він
пояснюючи традиції зміни прізвищ у себе на батьківщині
ти цілком могла би мати подвійне
при цьому він проказав
як би воно звучало

та моє прізвище заскладне
тому я не образився б
якби ти залишила власне
інша справа коли у нас з’являться діти
і ми будемо вибирати

він говорив і говорив про це мені
закоханій у нього до нестями
такій чутливій до найменших порухів його зіниць
що вже говорити про слова

коли щовечора
тихо і потайки
я приміряю на себе його стиль життя
його сімейні звичаї
і господи боже
інколи
зовсім трохи
щоб ніхто не бачив і не чув мій богобоязний шепіт
його прізвище
з моїм іменем
у рядок

тоді він ніби викрив мене зненацька
вільно як щось буденне
виніс на обговорення найпотаємніше
сам розставив крапки сам усе вирішив
і задоволений поясненням
продовжив розмову з інших тем

ніколи
чуєте
ніколи
не наводьте подібних прикладів
життя таке мінливе і зовсім не часто любиш взаємно
життя таке загадкове що ти можеш і не знати
а так як ця незворушна чи вкрай балакуча людина навпроти
тебе ще ніхто не любив
і не любитиме вже
так ніжно пристрасно і трагічно

у такій розмові ранить не поспіх
не раптове оголення і страх приниження
а холоднокровне «якби»

сказане так легко і неуважно
як про одну з варіацій
давно списану на фантазію

не позбавляйте надії
це єдине що дозволяє триматися
і так незалежно тримати бокал
зі стомленим серцем на дні

(19-25 вересня Київ)

 

***
люблю таємно чоловіка у тобі
цю поривчасту пристрасть
руки запеклого воїна ?
ідеальна сила переконань

більша за силу атомного вибуху
що зносить хвилею міста в одну мить
несамовито притискаєш мене до себе в обіймах
легко зриваючи максимум у протилежності

говориш – лише для того щоб моє серце не вистрибнуло
і я не дихаю і воно таки залишається в мені
відбиваючи сотні дзвонів
низького басовитого звуку
даруючи святе прощення нам обом

ковтаю повітря з твоїх поцілунків
ти рятуєш мене і я винна тобі життя за життя
знову пекуча смола розтікається тілом
у руках беззаперечного володаря

мій соматичний співрозмовник

допоки живе наш німий діалог
я квітну від зустрічей з тобою
наповнююсь шармом та магнетизмом
що дарує жінці любов

для того щоб одного дня привабити його ?
милого вірного єдиного з яким поєднають на небесах
а він у собі ? необхідний для цього перелік ідеальних чеснот і фактів
у тому числі чоловіка якого я так люблю у тобі

єдине про що жалкуватиму –
це недосконалість наших тіл
що так і не зможуть ніколи злитися в одне 

(26 лютого 2012 Київ)

 

***
півземлі
молоко в узголів’ї
половина життя на ногах
я твоє вибиратиму пір’я
і носитиму тихо на дах
невагомо спливає планета
і кидає на місяць тінь
у твоєму густому волоссі
спочиває хитка височінь
бо у снах неприховано ніжний
бо напруга спадає за ніч
я твої вибиратиму ранки
і стелитиму м’яко за піч
а коли дозріватиме жито
і потроху спливатимуть дні
я згадаю розпечений місяць
той що входив у тінь землі
у мовчанні – струнну музику
у диханні – сни-мости
і як легко парою другу
половину життя іти

(26 квітня-5травня 2013)

 

***
поле говорить до нас тишею
сповідується

ми зовсім прозорі
перед небом як перед богом – на долоні
оголені

як тобі
милий мій
жити було б у споминах
про легкість безпечну за коміром
сонечок і мурашок
лоскотно

жито
заплуталося у пальцях чи може
це пасмо твого волосся
пахне і сном і вірою і терпінням
чи може останнє
здалося

і ми вже вільні нарешті
від того що велено
у те що так бажано
подолати останній кордон
я була би сумнівним героєм
а з тобою мені не страшно

поле
шепоче про досконалість
очі мої не тримають цю гіркоту
поле вбирає
ріки його підземні винесуть нашу сумну історію
у безмежну тривалість
на двох одну

вітер
ти зірваний вітер навколо мене

полонені
обставин полонені

одного дня
однієї години
страчені

одного дня
однієї години
благословенні

уже сьогодні у землю заради продовження
уже сьогодні у тишу поля що стало нами і ми обернемося полем я
випалю серця вогнем імена
для неї сліпої на тілі своєму з тобою одні імена

розплетені коси
вітер
ми є
ми зараз
твоя
чи доведеться повернутися питаєш
милий мій це те чому немає кінця

є продовження тіл є продовження душ
у полі яке говорить тишею
мовчить небом
і триває вінчання музика ця перед богом і неминучістю
долі наперекір
що роз’єднує нас даремно

бо

одного дня
однієї години
страчені

ми одного дня
однієї години
благословенні

(27-28 квітня 2012 Київ)

 

***
інкарнація минулого
у душі протяги
латані збитими кулястими хмарами густого світла
коли ти сидиш навпроти у позі лотоса
перебираючи пальцями
легко пророщені у мене лінії своїх сердець

я вбираю небо і землю
багатими на відлуння тунелями
розтікається їх чиста волога
заповнює давні пустоти
приховані за колонами і титанами

розступаються покірно
оголюють урвища
кому як не тримателям стелі і неба
знати про земні тілесні нерівності
і душевні пориви
злиті ними у єдине

граєш на мені
у перервах довгих медитацій
триокий бог що стоїть за спиною
куди б не ішла і кого б не прощала
викликаючи на трон і відпускаючи у небо

твій час минув завершуй місію
відпускай і мене у руки титанів
я жива та повноводна
усі долини заповнені світосяйним тобою
подяка безмежна
моя черга віддавати

бо уже сім днів
палко і стишено
б’ється моє серце
на кінчиках пальців мого єдиного вседержителя

(12 лютого – 3 травня 2012 Київ)

 

***
офіційний образ великого дня
збагачено життям за кулісами
тому що залишається між нами не даємо імен
ця піднебесна компанія
наша з вами спільно випита місія
складений легко таки неповторний рефрен

ми винайняли ці години
віддалися збігу обставин
захопливо вільні у даному нам часовому обмеженні
ми будем ще менше за сонце спати
трохи спираючись на плечі спогадів
один про одного
ніби один від одного
незалежні

(6-10 серпня 2011 Городенка-Київ)


Мідна

Мідна – поетеса, культуртрегер, піар-спеціаліст у сфері концертного промоушну та промо артистів. Лауреат третьої літературної премії видавництва "Смолоскип" (2013). Фіналістка проекту «Прогулянка з поетами» Міжнародного поетичного фестивалю «Meridian Czernowitz-2012». Переможиця конкурсу хайку Міжнародного фестивалю поезії «Spoke’n’Word on Tour» (кращий хайку було інстальовано у варшавському метро серед переможців з усього світу). Учасниця фестивалів «Ватерлінія», «Березневі коти», «De Libertate», «Трипільське літо», «Йогансен-фест», заходів порталу «Літфест» і мистецького об’єднання «Остання барикада», Львівського міжнародного літературного фестивалю у рамках «Форуму видавців у Львові» та фестивалю «Книжковий Арсенал». Член організаційної ради фестивалю відеопоезії «CYCLOP» і проекту «Поетична пошта». Ініціатор і куратор заходів за участю поетів, музикантів і акторів: «Сітар, табла і поети», «Високосна поезія», «Актори і музиканти читають дітям у Азбуковому Королівстві Магів та Янголів», «Озеленення території», вечора «Попіл і сніг» за мотивами фільму Грегорі Колберта. Куратор поетичної сцени «Мідний Гоголь» на «ГогольFest-2012». Перша публікація – у журналі «ШО» №7-8 (2012)

2011-й – рік народження Мідної, весна 2012 – презентація як автора (у квітні у київській кав’ярні-книгарні «Бабуїн» поезію Мідної читали знані поети і актори).
*
Нагору