Ярослав ШУДРАВИЙ

Як жовта воскова свіча,
Останнім спалахом прощальним
Минає день, життя, печаль,
Чекання... Господи, востаннє
Я дожидаю в самоті
І п'ю цикуту сподівання.
Насняться сни, але не ті,
Присниться біль мого кохання,
Присниться вічна круговерть,
Безсонні ночі, твої очі...
І щось таке страшне, як смерть,
І щось таке, чого не хочу!..
А дідько пхає чарку - "пий!"
Цикуту збовтану і пінну...
А ніч така, хоч вовком вий,
Коли тебе немає, Інно...

***

Казкова млость твоїх долонь...
Не треба слів - все скажуть руки...
Обличчя спалює вогонь...
Терпи, терпи солодкі муки!
Шалій, шалій - коротка ніч,
Де все злилося воєдино...
Де коси сипляться із пліч
І опадають на долину...
Чарівна ніч, казкова мить...
Дай Боже, може, не остання...
У голові шумить, шумить
Кохання...