Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

Олег Король


осіння пісенька
попід тином осінь ходить
у брезентовім береті
одинокі перехожі п’ють туману каламуть
пахне вітром і землею на моїй сільській планеті
на моїй слизькій планеті,
яка мчить крізь дощ і тьму
попід тином осінь ходить,
нудить, загляда у шибку
і білизною звисає тихих звуків тепла мідь
мій сусід сьогодні знову
дістає стареньку скрипку
і вишаркує на струнах щось із бахівських століть
попід тином осінь ходить,
попід школою і клубом
своє вицвіле намисто розсипає у саду
я крихку сусідську скрипку слухаю невмілим слухом
скоро їй обридне плакать —
вляжеться — і я піду
попід тином осінь ходить
у брезентовім береті
одинокі перехожі спльовують туманну муть,
а облуплені герої
на гранітнім постаменті
щось у цьому злому світі намагаються збагнуть

лютнева пісенька
у цього лютого застуди-місяця –
колючі вилиці, холодні вулиці
все перемелеться, все переміситься
і до щоки твоєї хтось притулиться
нашепче стишено сльозинку-вісницю,
що запізнилася весна-облудниця,
і залишилися застуді-місяцю —
колючі вилиці, холодні вулиці
у цього лютого заброди-місяця
ми — напророчені, навік приречені
у срібних сутінках так легко мріється
і тиша-звідниця огорне плечі нам
і по-дитячому в майбутнє віриться,
а по-дорослому — усе забудеться
і залишаються заброді-місяцю
колючі вилиці, холодні вулиці
і хай не нами писано лібрето
світання на фарбованій стіні
блукатимуть по київському гетто
мої сумні застуджені пісні

* * *

насупиться і насиплеться, мов пір’я стареньких янголів
сумна снігова рапсодія на місто, де нас нема
і ранній київський потяг закотить холодний плацкарт у Львів
і сонний вокзальний рупор об’явить, що вже зима
всезнаючий репродуктор розкаже, що все за графіком
та іноді щось раптово наплутається в житті —
усміхнена баронеса й галантно прострелений віконт
вертатимуться з дуелі обсипані конфеті

забута пісенька
від вітру долоні жовкнуть
стають неслухняними пальці
і знову холодний жовтень
зриває картон декорацій
стежки засипає листом
ганяє в саду дерева
свистить розбійницьким свистом
на вулиці день жовтневий
ой свистом, свистом,
мій кониченьку, свистом
та щоб не запала
та доріженька листом
печаль моя, сива мати,
чого так здавило груди
я вийшов з твоєї хати
і в душу війнуло груднем
і біло зробилось в полі
та кінь мій все біжком-біжком
а щоб він не брів поволі
не западь доріженька сніжком
ой біжком, біжком,
мій кониченьку, біжком
та щоб не запала
та доріженька сніжком
ой свистом, свистом….
ой біжком, біжком…


* * *

дощі у квітні, як рахівники в чоботях – ділові, заклопотані
ходять з понеділка — дерева звіряють, городи міряють
а тоді потомлені довго вслухаються потемки
як вишні плачуть в саду золотою цілющою миррою
як тумани торішні повертаючись з мокрого марева
у бездонні калюжі розхлюпались край воріт
і як заспаний світ — весь розморений і розмарений
одягається в травень, як в майку навиворіт

* * *

ці села забілили і задули
закинули кудись за край зими
а хтось об комин місяць надломив
і свіжий сніг нарипує минуле
де все, що загадалося — збулося
де ще не починалося життя
де на столі незаймана кутя
і пахне щастя дотиком волосся

потрібне підкреслити
а десь на споді пам’яті
у будинку з вікнами в літо
скальпелем першопочатку
розрізалась пуповина
простирадла болем пом’яті
мамина спроба радіти
моя спроба кричати
батькова — мати сина

а надворі зорі, як сніг у грудні
і як молитва, батькова порада,
будь людяним, синку, і вийдеш в люди
(неправда/правда)

а далі підгузки випрані
(немовлятам завжди сниться море)
і світ виростав на всі боки
від дотику очей-пальців
здатність пам’яті — стирати вибране —
іноді й там, де було добре —
ранок батьки мої перші кроки,
на стінах тіні старих акацій
а світ, як циганське весілля —
у бубни вигупував густо,
перевчав "либу" на "рибу"
витирав ніс у рукав
на небі повня висіла
немов підгнила капуста
і півень горлав до хрипу,
що жити вже час настав

а по зарубках зір, де трава по груди
повз вовчі лігва і левині прайди
потаємною стежкою виходять в люди
(неправда/правда)


розвіртуалення
а прикинь, пересічемося з тобою на якійсь party
ну там віршики, бренькання, всі у вінках лаврових
потиснемо руки (долоні твої вогкуваті)
представлюся — Той, ти здивовано вигнеш брови

але і ти, погодься, на свій аватар схожий мало
як казала одна поетка — і аватари у нас по Фройду
присядемо поряд, я дорізатиму сало
а ти розливатимеш дамам солодку воду

і когось з початківців пошлють за парою літрів
(тверезі поети — що може бути у світі гірше?)
і ми потихеньку нацокаємося до верлібрів,
зате буде над чим посміхнутись і при чому тут її вірші

і всі гуртом шукатимемо сенс життя в осінньому листі
а ти розкажеш, що в тебе діти, рибалка і дружина-лікар
а потім ми довго лякатимемо нічних таксистів
і порозходимося ночувати по своїх спальних ніках

а всезнаючі ангели, особливо той, що у них по віршах
гомонітимуть довго про химерну людську природу
але нерозбірливо і якось все тихше.. тихше..
а тобі присниться поетка.. але це вже знову по Фройду

* * *

нас поіменно у список свити
внесе Незримий
ми ж так з тобою талановито
мовчали в риму
Незримого теж дістає
словесна патока
шепну на вушко: ти в мене є
одна така

* * *

прокидаюсь від стогону літньої зливи
на подвір’ї голосять порепані груші
а за небом в раю хтось обтрушує сливи
і жбурляє на землю у теплі калюжі
і стихає.. і звук серед мокрої тиші —
чи то краплі дощу, чи то кроки жіночі —
ходить наче мара.. на розпатланій вишні
сохне випрана хустка липневої ночі

* * *

у діда Миколи повно роботи —
небо неметене, зорі мляві
не спиться діду — життя напроти
котом приблудним дріма на лаві
потріскана груба журбу розтопить
по хаті жмурки духу нічного
і хмари наче трипільські розкопи
а доживати нема для кого

* * *

Прийди до мене уночі, поетко,
У хтивій паранджі на голе тіло.
Мов немовля погойдуючи легко
Моя душа тебе пришепотіла.

Притаврувала і приговорила
До страти в ніч настоєну в любистку.
Твої тремтливі, худорляві крила
Кладу на плаху з ніжного батисту.

Щоб знову меч спокути скрикнув дзвінко,
Двоспинний звір метнувся по перині.
Щоб на моїм плечі дрімала Жінка
Із ледь помітним шрамиком на спині.

* * *

коли наша крихка механіка
неможливості_жити_порізно
розхитається до перевтілення
у марудність досадних збоїв
полетить на тривожний дзвінок швидка
і з діагнозом пусто_і_совісно
забере мене у відділення
переливання любові

дистильована тиша нашепче як воно —
засинати під цвілою ковдрою
ненароком як це звичайно
і буває в сльозливих кінах
скаже медсестра злякано
після обходу ранкового
лікарю, ми його втрачаємо
його пульс критично спокійний

і збереться сивий консиліум
який про любов знає все (майже)
сперечатиметься тактовно
про вплив часу на душевну саркому
і що тут наука безсила
а ти увійдеш і скажеш
я не можу без тебе так довго
пішли додому

внутрішня міграція
тіні свої зі стін познімаю складу вп’ятеро
любові-дотики зав’яжу вузликами — а що їм?
краплини поглядів лишу на згадку не витиратиму
поїду від тебе до своєї байдужої і чужої
а та чужа двері відчинить обніме коротко
а та байдужа постелить м’яко на сни потомлені
і буде ранок і буде вечір у вікнах з двориком
і щось всередині догоратиме як місяць вповні

розіграш
а ти не боїшся тюрми-суми понятих-свідків
твоя хата скраю ти завжди засинаєш спокійно
та вони увійдуть мовчки зі сходової клітки
на посвідченнях — герб країни яку ти не зміг покинуть
вивчатимуть твій законослухняний погляд
мацатимуть думки звірятимуть пальці
старший цвиркне щось типу — інтєлігєнтноє чмо блядь
і буде не принципово хто сплюне тобі на капці
і страх проступить на шкірі липкий і холодний як жижа
життя розчахнеться навпіл до цієї ночі і після
а хтось забутий в дитинстві у темній кімнаті хижо
нашіптуватиме над вухом — бійся бійся бійся
та раптом вогні прожекторів сміх і шампанське нізвідки
це розіграш! бризки музики і конфеті по стінах
а ти не боїшся тюрми-суми понятих-свідків
твоя хата скраю ти завжди засинаєш спокійно?

Народився у 1967 р. в місті Жашкові Черкаської області. Навчався у Канівському культурно-освітньому училищі та Черкаському національному університеті. Пише вірші, автор та виконавець. Дипломант фестивалю "Червона рута" в м. Чернівці — приз Спілки письменників України за кращий поетичний текст, лауреат фестивалю авторської пісні в м. Чугуєві та І Українського фестивалю афганської пісні в м. Черкаси. Друкувався в періодичних виданнях України, а також у США та Франції.

*
Нагору