Костянтин КОВЕРЗНЄВ
Я сам собі нагадував хірурга
спокійні душі
в чудодійному бальзамі
вони розповідали про себе
про своє життя і мрії
ніщо не могло розважити краще
в день коли не можна працювати
я відкладав різця
і думав над причинами життя
причинами мрій
думок воля
слів в’язниця
затишшя перед безсонням
і я сам собі нагадував хірурга
який готується видаляти ґланди
в оперної співачки
або навіть в усіх оперних співачок
цього театру
Кохання №1
в країні теслярів
не народжувалися діти
а як народжувалися то
це були не діти а майбутні теслі
авжеж багато з них вмирали
посеред квітів моря сонця
а за життя звичайно
захоплювався дехто з них
летом птахів
і дехто вечорами після
праці на сузір’я задивлявся
а дехто просто мав розраду
коли терпугом шліфував
поверхні твердих тіл
в країні теслярів
господарював правитель
що під його орудою були
всі засоби теслярства
а також теслярі
теслярчуки і теслярівни
атож всі здатні до теслярування
майбутнім теслям він
прищеплював навички тесання
посеред квітів моря сонця
такі прості і виважені рухи
до одуру
Ідилії кінець
ідилії кінець
зубовний скрегіт
і кліпання повік
слід краще буть розбитим
ніж не бути зовсім
кричать кастратом
і сп’яну думати
про п’ятий відділ
я помстився
мені помстилися
ми увійдемо
до нашого живого
міста в сріблі
й назвемо його золотом
бо любимо злиденність як
кохаємось у розкоші
рятуємось у злості
краплина смерти
на вустах недбальства
ми замикаєм
перебіжно пальці
і нам плювать
на принцип цього світу
один кондом —
одна ваґіна
|