Його шукала я давно.
Цей розмір, плечі, волосатість.
Тепер ми дивимось кіно
В моїй кімнаті.
Сказати хочу,
З ним все так, як я хотіла.
Колючо-ніжний він щоночі
Для мого тіла.
Я зовсім гола з ним скручусь
В єдине ціле.
Із ним єдиним не боюсь,
Чого хотіла.
Він масажує всю мене
Безперестанку.
І не шукає,
Як мине,
Собі коханку.
Як проливаю в піку мрій
На нього чаю,
Він не кричить, він розуміє,
Він пробачає.
Немає кращого його —
Товстий і теплий він!
Коли лягаю я під нього, —
Аж до…колін.
І аж до…вух!..
Я в нім безсила…
Новенький вовняний кожух
Собі купила.
ВАГІТНА
Це нікому ще не помітно.
Стало в серці життя — дві дози.
Я тобою… тепер вагітна.
Стій рівненько. Бо я — серйозно!
Я вагітна твоїм натхненням.
Я вагітна твоїм бажанням.
Я відправила друзям–неням
Щодо стану цього питання.
Я вагітна від твого сміху
І від поглядів, слів, від смаку
Того, як ти зривав горіхи
Й годував мене геть ніяку:
Дуже п'яну від вдихів світу,
Божевільну від феромонів!..
Просто з того, що я летіти
Можу в твОїм тіснім полоні!..
Ще нікому це не помітно.
Може, — усмішка ширша й кроки.
Я тобою така вагітна,
Що готова кохать сто років!
ПЕРЕВОРОТ
Переверни мій світ, немов учора.
Як позавчора! Все переверни!
Щоб завтра в перевернутому «скоро!»
Від переборів голими грудьми
(Й не лише ними) у сплетінні дикім
Від тіл гарячих, видихів і вдихів
Упасти ликом і піднятись вгору...
Переверни цю горду непокору!
І кроків міць, і безкінечне небо
Переверни у голові!.. Так треба!
Щоб всі зірки зривались у салюти!
Щоб всі думки приречені «не бути»!
Щоб, щойно кінчить, знову розпочати!
Щоб я була рум’яна і патлата!
Перевертай, щоби не зірковзнула.
Щоби забила. Щоби все забула.
Ковтаючи, з’їдаючи скоріше!..
На 360… і більше!
ЖИРНИЙ РАНОК
В снах нема покриття.
Між відпущених жмень
Час вбиває життя...
Ніч розмножує день...
У закритих очах
Дійсність в грі не снує.
На Господніх плечах
Хто ми є?
Ранок скошує сни.
На щоках вже є слід.
Дощ періщить рясний.
Йде до мене чи від?
Десь під ковдрою тінь,
Груди ловлять "люблю".
Прокидатися лінь.
ще посплю...
ФЕЯ
В холодних вулиць виспані алеї.
Ми не минули того, що уперше.
Я думала, що я в цім світі — Фея!
А ти мене так легко перевершив!
Я піддалась на дотики й прохання.
Цілунки, як наркотики. Підсіла.
Нам ще далеко, мабуть, до кохання...
А, втім, — йдемо! Бо скільки того діла?
Коли злітаєм, швидкість карколомна! —
В холодних вулиць закіпає в грудях.
Була я Фея дуже й дуже скромна.
А зараз згодна!!... 100 разів на людях!
ШМАТОЧКИ АЗІЙ
На мОїй сукні стречевій червоній,
Немов на мапі, сплять шматочки Азій.
Я кінчена до краю! (У полоні!)
Без горизонтів і межі фантазій.
Ти ніч чекав, мене вдихав і гуглив.
Свічки очей зомліли лиш від джгута...
Новеньке плаття на сідницях круглих
Порвав на шмаття, аби вглиб пірнути.
Втопилась думка з сорому аж п'яна.
Штормило тілом — океан емоцій!
Я геть забула, в чім була убрана.
Шматочки Азій розлетілись ...в шоці!
ПОТРІБНЕ
Усе мине! Крім фарб, що на малюнку.
Ти з’їв мене, запивши поцілунком.
І воскресив.. з інфекцій і відходів.
І знову не давав мені проходу.
І знов ковтав, немов єдину дозу,
Яка іще вставляє… З каматозу
Ми не виходим. П’яне листя чаю
Ти знов зжуєш. Я знову покохаю.
Усе мине.. й народиться від того.
Ти знов з'їси. І сам приймеш пологи.
Помиєш, вкусиш, вимастиш на хліб, на х..
Минуло все! Залишилось потрібне!
ПАРАНОРМАЛЬНА
Паранормальна!
Я — твоя! І
Крапка.
Перебирала!
Так! Люблю
Шедеври!
З тобою, ех,
Здалась! Зняв
Шапку.
Немов минулі принци
І майбутні
Вмерли.
Дивився в очі,
Як в біноклі
Бога.
Боявся кліпать.
Вії
Не пручались.
Так, як тебе,
Ніскілечки
Нікого
Ніяк
Ніде й
Ніколи
Не кохала!
БАЛБЕС
Якщо я знову виграла на корті.
Якщо у тебе похибка на вісь.
Не треба од, байок і натюрмортів,
Що баби дури й ти, балбес, повівсь.
Спідничка стегна мало чим прикрила.
Ти був у шортах, а лишився без.
Яка біда, що в моїй попі шило
Тебе вкололо в голову?.. (Балбес?)
Я ані зла, ні сміху не тримаю.
Ракетка. М'ячик. Змах. Удар. Прогрес.
Не хочеш грати?.. Підем, вип'єм чаю!
За мене й тебе! Ба-ба-ба-бал-бес!
МІЖПЛАНЕТНА
Давай ми вирвем з себе ніжне "ОХ",
Вдягнувши руки, як білизну, ззаду...
Давай здурієм!.. Так, щоб разом.. вдвох!
Напившись губ, неначе шоколаду.
Нехай судома відірве ступні.
Давай летіти!..наче дирижаблі.
Щоб міжпланетно ти довів мені,
Що козаки ІСНУЮТЬ!
... Й гострі шаблі!
МУЗЕЙ
Була порожня
виставкова зала,
Моя душа
здригалась у кутку…
Екскурсія, яку
не показала.
Подерта спина
злиплася в піску.
Підлогу тілом
витерли до блиску
На язику свербить
музейний пил.
Ми від оргазму
в Мурчикову миску
Упали носом…
Списані, без сил.
Пливли по стелі
люстри із фарфору.
Тут, де гарніш
за Лувр і Нотр Дам,
Я не впускала так,
щоб по приколу.
Ти ледь дістав вхідний квиток,
А сам…
На ковраліні
витрусив педалі,
Пройтися далі
вирішив: «не понт».
Я навіть не показувала
залів.
Як мусила закритись
на ремонт.
АПЕТИТИ
Нехай від шоку гепнеться весь світ
І я сама, щоб аж в калюжу сіла.
Двадцята спроба. Наберу. Привіт!
Те, що всім ясно, я ...не зрозуміла.
Смішних пояснень повен кишківник.
Набридло пережовувать образу.
Це ж нелогічно: щоб любив і зник?!
Хоча... яка вже зараз їжа ...з унітазу?..
Все, що було смачного, ще ...сидить
Насмоктує шкідливі апетити...
Поки не пізно: відпустить... і змить!
І побажать щасливого "Іди ти!"
ПОСТІЛЬ
Невдячна осінь
В душу напартачила.
Дощами очі
В сірості замучила.
Я ще тебе, до толку,
Не пробачила.
Не маю права,
А, до біса, скучила.
Вагітні хмари,
Літаками різані.
Підгнивше листя
Стогін свій навіює.
Вже другий день
Я ніц не їм —
Не лізе. Ні.
І з ліжка не встаю —
Не вмію я.
У тиші міль сопе,
Злітає янголом.
Тебе здійма, як Бога,
Понад стелею.
Танцює осінь
Це останнє танго нам.
Я нашу постіль
Потім позастелюю.
УБИВСТВО
Були трикрапки.. знак питання... коми...
На кожній рані нагнивала біль.
Я вже давно відчула ці симптоми
І так боялась виказать тобі!...
Без мужности, без гордости, без сили
В твоїх байдужих паузах німих
Я закурила... Запила... Завила...
Добить просила... Не зуміти дих...
ну...ти... зробив це! Грубо. Без молитви.
Не глянув в вічі. Вистрелив — і край...
Тепер я знаю, як мене убито.
Не плач! Щоб не смерділа... Поховай!
П’ЯНСТВО
Все бла бла бла. Не сказано ніщо.
Я так пила, що вже й забула що.
Вино спочатку. Потім віскі. Пиво.
Тоді шампанське. Пластикове дно.
І знов вино. У ромі утопила
Чиєсь «Що пити будеш?» — «Все одно».
Тоді текіла з сіллю і без солі.
З шматком лимону і кориці смак.
Я від сухого змучилась закону,
Коли від тебе не почула «Так».
… Хоч не питала.
Напилася мало —
Один лиш день в свідомості погас.
Бо думаю про тебе увесь час.
А тільки одну ніч ригала…
ЗЛОЧИННА
Давай в стосунках ми поставим кому,
Щоб трохи стишить гордощі й амбіції.
Давай мене ти виженеш із дому.
Давай на мене викличеш міліцію.
Бо, право, я злочинна! І покарана.
Я зґвалтувала! Залюбила з муками!
Я, цілувавши, випила, ошпарена,
Щоби віддатись нині на проруки... Ми —
Рідкісні у відділку романтики,
Коли рятуєш невимовно збочену.
І на халаті перев’яжеш бантики,
І винесеш геть п’яну на обочину.
Давай мене ти виправиш уміло так,
Щоб всіх сержантів відлякало матами.
Щоб вирватись від тебе я хотіла так,
Як і з тобою разом буть за ґратами!
ПЕРЧИК
Ти мій перчик солодкий,
Що люблю я кусати
І перченої нотки
Додавати в салати.
Переперчена юшка.
Пересолена кава.
Вже щипає подушка
Від такої приправи.
Я перчу себе в спальні.
Я перчу себе в душі.
Вже язик у благаннях,
Що горить і що сушить.
Із вершків збила пінку —
Навіть секс у нас з перцем!
...Посадила печінку.
І серце.
ЛЮБИ
Люби мене, як любить вітер дощ,
Коли, загравшись, падає в калюжі
І мучить ними панорами площ.
Люби мене! Чи то ніяк, чи дуже!
Хай бракне слів (дурниці теж слова)!
Люби мене, як горобці — фонтани!
Як їх послід — з цементу голова!
Як бейліс — лід, який у ньому тане!
Люби мене, як пісню у думках,
Що зависає на весь день без шансів.
Як автомат в твоїх міцних руках,
З якого ти відстрілюєш коханців.
Усіх, хто претендує пострілять
На результат зусиль твого кохання.
Люби мене, щоби, чи люблю я,
Не виникало в голові питання!
НІЖКИ
Потроху я боюся цього "трохи".
Й сумних атак, чим є осінні дні.
Бо замінити сонце на панчохи?... —
Мої ж бо ніжки не такі дурні!!!
Народ в метро вже суне, як на цвинтар:
Шкарпетки мруть від чорного взуття.
В короткій сукні із яскравим принтом
Я літові подовжую життя!
ЛИЦАР
В чоловіків є вада однозначно,
Розвинена в умовах легкодівства.
Той, кому я від Господа призначена,
Боїться взяти меч й розвинуть дійства:
Відбити, бити, стукать, добивати,
Мечем вражати кожен клаптик тіла,
Дзвонити в дзвони, вкрасти, цілувати,
Переконать, що лиш тебе й хотіла!
Фантазувати, додавати перцю —
І вигравати кожен бій з трофеєм!
Бо ж не Шмаркач ти маєш бути серця,
А — Лицар мого серця!!!.. (ось — ідея!)
ВЧАСНО
Нам доля не напише "Йди і дій!"
В чеканнях гине визріла сміливість.
Любов — це неочікуваний змій.
Повзе, повзе а потім, бац, і ...виїсть.
Якщо злякає, — змучить, отруїть...
Доки живі — давай любити вчасно!
Доки ще можем ми себе зігріть
І дякувать, що ЦЕ БУЛО ПРЕКРАСНО!
КЕФІР
Ти приходь, коли дощ
Лиже наші сліди.
Коли тіні пірнули в калюжі.
Коли дрихне мій кіт.
Ти прийди! Ти... прийди.
Те, що я так нескромно,
Байдуже.
У тремтінні дерев прочитай моє "так!"
Хай мурашки по шкірі. Зігріюсь.
Дуже солодко спить
Білий кіт на руках.
Б'ються краплями в шибку мрії.
Аж гуде в голові сліз наповнений бак.
Тисне він. Я не буду тиснуть.
Може шанс, може знак,
Мо, з дощем щось не так.
Я з котом. Не кефір — не скисну.
КРЕПАТУРА
Не зробила ні знижок, ні бонусів —
Розплатився сповна цілунками.
Мої губи відранку в тонусі,
Натрудившись, стікають слюнками.
Крепатура язик замучила.
Соломинка від кави муляє.
Нижня так за тобою скучила,
Що щелепа тремтить й підгулює.
Верхня пінки ледь-ледь торкається.
Це бажання ЇЇ злизать
Призвело, що ми цілувалися
Безустанку годинок з п'ять
ХРИЗАНТЕМИ
Коли сміялись жовті хризантеми
Й гірким цілунком грілися від носа,
Ти утікав від заданої теми
І сунув руки в мої пишні коси.
Коліньми стис сіднички у панчішках
І дихав так, що відчувалось в штанях.
Я все хотіла пошепки питання:
Чи ти і досі із тією... в ліжку?
У хризантем зітхали серединки.
Ти пив мене так ніжно і без стопів.
Твоя рука вмостилася на попі
І не давала шансів на зупинки.
Я мала би почути: Вільні віжки?
Щоб відпустити мозок свій від тіла.
Ти відповів, не кажучи ні трішки.
А я, не запитавши, зрозуміла
ТИ Є
Ти є, чи тебе немає?
Розплющ мої очі подихом,
Торкнись моїх пальців ніжністю
Пульсації твого серця.
Ти прийдеш, чи ти втікаєш
Від себе і від реальності?
Спочатку втопи в обіймах,
А потім спаси устами,
Або приведи до тями,
Промовчавши, що не знаєш,
Торкнувшись, немов кришталю,
Дрижачого мого тіла...
Сьогодні тебе кохаю —
Я вчора цього хотіла
БЕЗСОННЯ
Я ще не сплю.
Ти обіймаєш міцно.
Дивлюсь, коханий мій.
Боюсь посунутись на відстань,
Щоб не будити і не збуджувати.
Ти гарячий. Мої руки під тобою гріються.
Ти напоїв мене любов’ю
Й заснув від того.
Мені ж ще мріється.
Моє обличчя біля твоїх грудей.
Коли прокинешся, — буде навпаки.
Я не боюсь. Люблю тебе!
Зірок нема. Ми вкрали всі зірки.
Я чую, як ти дихаєш повільно.
Я хочу цілувати твої губи.
Така щаслива, що така невільна!
Десь загуркочуть моторошно труби.
Ти ще міцніше у обійми замкнеш…
Хіба ж заснеш?
РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ
Моя маленька крапочка над «І».
Твої двікрапки після «Ще?» «А саме?.»
На усмішці знак оклику стоїть.
Давай без пауз… А рядками!
Як знак питання тіло моє вже.
Твоє тире умовності замінить.
А далі будуть лиш окличні міни!
Напишеш — і продовжимо. Авжеж?
Трикрапкою заслухаються стіни.
ЙОГО
Каже в серці таємний знак:
Цілувати мене не вам.
Я народжена жити не так.
І народжена жити не там.
В романтичних печерах снів
Я чекаю чогось свого.
Я — не так, кого б ти хотів.
Я — від кінчиків нігтів його!
ВИЛА
Чи ти холодний, чи гарячий, чи…?
По краплі, по чарчині, по каністрі,
Як п‘яний градус, кров мою хлебчи
І труткою масти собі на вістрі!
Встромляй у ціль! Не вписуйсь в поворот!
Чи ти чудовий, чи ще та сволота?
Я закушу об твій солодкий рот
І витру свої губи в твого рота.
Чи ти тверезий, чи ти п’яний, чи…?
Яке мені готуєш в буднях свято?
Коли мій мозок пік й переперчив
І часнику натицькав забагато.
І так солив! Як сталь мене кував!
Чи ти і досі злий, чи вже премилий?
Чи ти і досі «Так собі», чи «Вау!»?
…Сідай на вила!!!
ГУБА
Вкусила себе за нижню губу.
До крови.
Не сказала, що хочу. Ти все це забув.
Розмови.
Виясняти не буду нічого. Пусте.
Переплачу.
Ти забрав рівно все із душі, а проте
Без здачі.
Я лікую губу поцілунком брехні.
Заживає?
Ні.
Гниє. Нариває.
МОЛИТВА
За всі твої дарунки, за слова,
За погляди, цілунки, за листи,
За есемески, за мої права,
Які шануєш ти.
За усмішки, обійми, за тепло.
Терпіння і за докори усі
За те, що з нами сталося. Було.
Мерсі.
Що полюбила й розлюбила вже.
Що ти змінив…
Що так і залишилось…
У світі цих банальностей і див…
Нехай Господь тебе побереже!
…Я помолилась.
ПОЦЬОМАТИ В НІС
Я цілую твій ніс.
Від лоскотки тремчу.
Як твій промінь заліз
В мою горду парчу?
Як твій палець завис
На цнотливих губах?
Як пробрався твій спис
Там, же зараз «Бабах!»
Я ж на тебе коли
жирний ставила хрест?!
А тепер полонив
Кожен погляд і жест.
Як твій голос втіша?
Як твій гумор смішить?
Як твій …цей.. добре..Ша!
Хай це буде лиш мить,
Що триває навік.
Ти украв і приніс…
Саме той чоловік,
Щоб поцьомати в ніс!
БЕСТ
У твого паска затугий замок.
І блискавка, неначе заржавіла...
Довір мені частинку цього діла!;)
ОК?
Від твоїх губ так пахне молоком,
Коли здригаєш, що ... холодні пальці:)
Мої підбори застрягають в гальці
З піском.
А далі рухи.. руки, як оркестр.
Долоні ліплять плоть, немов із глини.
І я тобі зізнатися повинна
Ти — бест!
ХАНА
Те, що я тебе … знов,
Те, що ти мене … ще.
Непристойна любов
В наших жилах тече.
Не спинити процес.
Не накласти мостів.
Я готова на все!
Ти … схотів.
Те, що трохи — всю ніч.
Так, щоб тихо — весь дім.
У твоїх сильних пліч
Поклоніння моїм.
Не напитись сповна.
Не здуріти… бо вже.
Моїй волі хана!
Хай Господь береже
ДОЗА
В заплющені очі
Збираються сльози.
Залежна. Я хочу.
Твоєї дози.
А щойно відчую:
Ти поряд.
І краще.
Лікуватись від цього "горя"?
Нізащо!
СМС
У мовчанці мого телефону.
Було чути, як дихають кнопки.
Ти мене розбудив... ще сонну.
І невиспану в пханні пробки.
Йшов тролейбус. Хитався в боки.
Сонце в вікна лилось, як диво.
Ти мені написав. «ПОКИ
Я Є
ТИ БУДЕШ ЩАСЛИВА!»
НЕДІЛЯ
Свята неділя. Холодно. Зима.
І снігом вщент засипало ворота.
Ніхто не заглядає мені в рота.
Спасибі, Господи, що я сама!
Що не послав якогось ідіота.
Свята неділя.
Не моя. Зима.
Спечу торта. У мене часто свято.
І хай гостей як завше небагато.
Точніш, нікого ще й нема.
Це краще, ніж себе за щось картати.
Спасибі, Боже.
Вчуся і малюю.
Учора геть не так пройшла субота.
Роблю усе, що хочу і люблю я.
Як добре — не марную з ідіотом.
Той час, що наодинці я святкую.
ПОЛОВИНА
Трохи зірвана квітка
Трохи зламана доля,
Все береться нізвідки
Без ключів і паролів.
Все чекаєш "Дай Боже!",
До знесили працюєш.
Трохи мертве "Не можу!",
Трохи щастя не чує.
Покладаюсь на вдачу,
Наче дохла рибина.
І якщо я заплачу,
То не вся. Половина
ЗУПИНКА
Перенести складне доволі просто.
Усюди встигнеш, де б не запізнивсь.
Життя мене штампує, як компостер.
Дарма, що я вже маю проїздний.
Мозок-контроль відкличе на хвилинку.
З'ясовування того само сну:
Можливо, я прогавила зупинку?
Чи, може, не доїхала одну?
І так скрекочуть з-під машини плити!
Хтось підсува валізу — "не моє".
Я вийду там, де я захочу вийти.
Господь мені підкаже, де то є...
НІВРОКУ
Я не вникаю, як це може бути.
Якщо немає, отже, не потрібно!
А здійснювати мрії… Це — як чути
І бачити, і дихати… Я — здібна!
Солодких митей на губах оскома.
Мені не вийти іншим тротуаром!
Ну, напилась до чортиків удома!..
Ну, чути на три метри перегаром!..
В передчуттях не їм на нігтях лаку.
З життям під ручку йду вперед щокроку.
Великий Бозя любить мене всяку!
…Тому, мабуть, така я, бл.., нівроку!
ПОРОДИСТИЙ КІТ
Я на тобі звилася, наче кішка.
Отак засну. Не тяжко ж? Тоді — гладь!
Твій голий торс віднині замість ліжка.
Хай стукають сусіди: «Що за бл..?!»
Націлувалась до тремтіння вусів.
Соплю, соплю, аж серце — у хвості!
То граюсь, лоскочу, то притулюся,
То укушу, подряпаю… Не ті
Нявчать коти під вікнами блохасті!
(… Сусід по стінах гатить молотком)
Хіба я винна, що у мене … щастя
З найкращим ще й породистим котом!
ШМАТКИ
Ти мене розірвав на друзки, на шматки.
Зав’язав у вузли, розкидав у кутки…
І забув, і забив
Сто цвяхів, сто причин…
Ти убив. Ти здурів. Ти один. Дай, спочину.
У дірках, у шматках, у друзках, у болоті.
Відплюю смак твоїх поцілунків у роті.
Заберу свої речі з твоєї квартири.
І спочатку почну! Три, чотири!...
ЗУБИ
Зубів не наскрипітиме емалі.
Твоїх питань неповні два рядки.
Ти входив далі.
У порожній залі
Повитирали тілом всі кутки.
Боліли губи.
Тіло виривалось.
Ми проломили двері.
З’їхав дах.
Як довго ми кохались!
Як мало ми кохали!
Просто жах!
ВАННА
Нехай ця ніч почнеться зі свічок,
Що в ванній ароматами розпещені.
З очей і вуст, у пристрасті розпечених,
Й дверей, замучених в замок.
Почнеться із зіниць, розкритих широко.
З мелодій на моєму ноуті.
Зі звинувачень у спокусі й вироків
І кучерів, що пальцями розколоті.
Скуйовджені сердечками-приколками,
Оббризкані водою малосольною.
Ця ніч ударить струмом,
Щоб без толку ми…
Закохано-невтомною-прикольною.
Щоб мої губи лоскотали мріями.
Вода стікала по губах, по вигинах
Між стегнами, оргазмами, між віями…
Нехай ця ніч почнеться, як хотіли ми. —
І пахнуть свічі, хукнувши затушені.
Вода холодна гріється від тіл —
До ранку цілуватися під душем…
ФУТБОЛ
Ці тихі кроки топчуть мило тіні.
Ні ніжні губи... добре, не пишу.
Стоїть любов в футболі на заміні.
Я їй в воротях м'ячик залишу.
Ці ніжні очі мітять на удачу.
Ці вперті руки... добре, ходять скрізь.
Стоїть самотність під душею й плаче.
І жовта картка гордості: не лізь!
Біжать у шортах сироти по тілу.
Трава зелена гріється з-під ніг.
Забила гол у серце, як хотіла.
А ти мене в пенальті переміг.
ДІВОЧИЙ ТРАНСЛЕЙТ
На мій словник припало трохи пилу.
Мене перекладати не просили.
Але, як МОВЧКИ, — невербальний знак
В невпевненості й страсі значить «ТАК!».
Секрети спонукають до розгадки.
«ПРОШУ ТЕБЕ!» — в транслейті «МЕНІ ГАДКО».
Бо хай би як чудово разом нам.
Перекладай прохання «МІГ БИ Й САМ».
«НЕ ПИШИ!» — означає «ПРИЇДЬ!»
«ВБИЙ МЕНЕ!» отже «ЗДИВУЙ!»
«НЕ ДИВИСЬ ТАК!» — «ЦІЛУЙ!»
«ЙТИ КАЖУ» — «ОБІЙМИ І ЛИШИСЬ»
(Як колись)
Як НЕ ХОЧУ ЧОГОСЬ — значить «ХОЧУ ТЕБЕ».
Як БОЮСЯ САМА — отже «ТИ ПРОВЕДЕШ?»
Якщо ПАДАЮ ВНИЗ — «РУКУ ДАЙ ДОГОРИ!»
Як кажу «НЕ МОВЧИ!» — отже, це «ГОВОРИ!»
Ще якого перекладу значень і слів
Ти б хотів?
Ця мова кохання зрозуміла закоханим
І незбагненна проханим.
СИЛА
Із металу, що трима злих псів.
Із думок, які замкнули волю.
Із нашийника брехливих слів.
До болю
Я зігну, що гнутися не хоче.
Я звільню, що сховано навіки.
Підніму омертвлені повіки
З-під скотчу.
Я скажу, на що язик не в змозі.
Полечу без крил і не на крилах
Покажу птахам, що по дорозі,
Скільки в мене сили?!!
ПОКИ
У грішних вдихах...
Зніжених "не хочу"...
Я поки тиха...
Поки не наврочу.
Поки воюю
В змученім двобою.
Поки себе не бачу
Із тобою.
В своє майбутнє
Відлітаю птахом —
Не проводжай
Ні "охами", ні "ахом"!
В закриті вікна
Стукатись не мушу...
Навіщо нелюбов'ю мучить душу?..
МИЮЧИЙ ЗАСІБ
Я твій запах виводжу дустом,
Відшкрібаю з грудей і вуст.
Тільки з пам'яті, де не пусто,
Не бере, не змиває дуст.
Я вже тричі була у душі.
Вже хотіла, було, втекти
Так твій запах запав у душу.
Чим від мене помився ти?
КОРОЛЕВА
Щаслива, що кричить осіння тиша.
Однаково стрічаю
дощ і сніг.
Я знов на троні.
Я сьогодні вийшла.
Я королева!
Падайде до ніг!
Волосся укривають діаманти
Дрижать на скронях 100 нових карат.
Я — перша від Вкраїни до Антанти.
Я — краща титулованих принад.
Чи то тигриця,
чи то самка лева.
Сама, як кішка, видряпаю ціль.
Я — найпрекрасніша нічийна королева!
Пішли ви на фіг дурні і самці!
КОХАННЯ
Зневірою загоєне кохання:
Не перша,
не середня, не остання.
Кудись поділось, звідкись узялося.
Я думала кохаєш...
Ні.
Здалося.
СИН
Дощ невміло малює калюжі,
Трусить вниз пелюстками квіток.
Парасольки строкаті байдужі
На підборах біжать до метро.
Десь на лавах регочуть краплини.
З-за балкону — фіалки сумні...
Від сьогодні чекаю я сина.
Від дощу він сховався в мені.
ЧАЙ
Ти такий..!
Пояснити важко.
Я уперше це помічаю...
Непомітно холоне
чашка
Із лимонним гарячим чаєм...
Ти такий..!
Я не п’ю... а мрію...
Просто згадую все це...
Ніжно-високо-чорно вії
Очі синьо... і сильно — в серце...
Ти такий..!
...щоби не наврочить...
і собі не спекти до глотки...
Кип’ятитиму в чаї «хочу».
.....Як лимонний
без цукру...
солодкий...
ГОРДА МОРДА
В собі заперта —
Уперта.
Ти кажеш — хочеш
Цієї ночі?
Я на своєму
Продовжу тему.
Тобі зізнаюсь:
Не розміняюсь!
Хай інші плачуть!
Нехай побачить
Твоя зрадлива
Хлоп'яча морда,
Що я — ще горда!
МАРТІНІ
Акорди ночі.
Свічки. Мартіні.
Я хочу! Хочу…
Маленькі тіні.
І зорі тихі.
І ми в сплетінні
Шукаєм вихід.
Ухід і вихід.
Ухід і знову.
Ще глибше, тихше,
Ніжніше, словом.
Хвилини-п’яті.
Година-друга.
На нашій паті
Ти входив туго.
А кінчив швидко.
І без питання
Я — наче плитка у твоїй ванні...
Свічки. Мартіні.
Ухід. Те саме.
Я — наче рюшик
В місцях «де сааме».
І це триває, мов третю вічність.
Я замовляю
Мартіні-свічі.
ПОДАРУНОК
Дарую себе так щиро.
Ламаю себе так дико.
Я — ніжний шматочок сиру,
Не хочу, щоб з'їли з криком.
Застрягну в зубах міцненько,
Відчутно схоплю за пломбу.
Я — ще не твоя маленька
Потужна атомна бомба
ЗА ДУШУ
Я хочу
Твої очі,
Твої губи
І чуба,
Всього тебе
Треба
До ночі
Так хочу!
Кроки,
Колючі щоки.
Руки
Це мука.
Твій голос.
Я гола.
Після ночі
Ще хочу.
Наврочу:
Знову очі.
На стегнах,
На грудях.
Я інша
На людях.
Я ляжу,
Де скажеш.
Де чую,
Цілую.
Хотіла б
Іще твого тіла.
А мушу
За душу!
ТЕПЛІ РУКИ
Без гріха, питань, без видозмін.
Твої руки теплі, як ніколи.
Тільки вчора — замість тебе — ВІН.
Тільки знову — безсоромно гола.
Не зторфіли в голові думки.
Ще в повітрі пахне його шкіра.
А в твоєї теплої руки…
Дуже рада. Називайте Іра.
Без зізнань, без спогадів, як спорт
(Пальці — в коси) ювелірних ігор.
І нотатка у кишені шорт.
Телефончик. Було супер. Ігор.
В КАЛЮЖІ
Ти — мій день!
Ти — мій крок!
Моя мужність
В калюжі
Співати пісень.
І зривати зірок
В повне неба відро
І ділити на двох…
Хочу дуже.
ТОМУ
Коли ти в мене не перший,
Важко пояснити, чому
Серед моїх минулих звершень,
Жодного героїчного вчинку.
І тільки з тобою — неперевершено
І тільки з тобою — тому!
І тільки тобі — бо кому?
І тільки від тебе дитинку!
АЛКОГОЛІЗМ
З тобою
Я худну.
Оживаю,
Вмираю,
Пітнію,
Вагітнію.
Трохи нудно,
Зате хвилювання
Означаюсь кохання.
Близька до запою
З тобою.
ПАРИЖ
В Парижі день і ніч була в Парижі.
І ти стогнав від кожної губи,
І ти любив ці авеню бестижі,
Ці вулички вузенькі ти любив.
Стократ кінчав і знову повертався.
Стократ взасос так жадібно смоктав.
І все одно ти не націлувався.
І все одно він впевнено вставав.
І Сена аж стогнала, як я кусала.
Шампелізе заплющували очі.
І чула Нотердам, як ти це хочеш.
І на Монмартрі слухали секс-шопи
Твоєї попи.
Ввійти-не вийти. Сто разів кохати.
Догралися. Аж треба рятувати
Від ста оргазмів Ейфелеву вежу
(ми в пристрасті були необережні).
Дрижали в Луврі на полотнах вії.
Париж — це там, де здійснюються мрії!
СЕКС
На дні заплющених очей
Я бачу очі.
Прокисли сльози... скрипнуть двері
В думки пророчі.
І ти стоятимеш незламний,
Вродливо-гордий.
Невже, ти думаєш,
Не знаю слабкі акорди?
Мовчи, коханий, хвилина-друга
І знов полюбиш.
Я язиком твої розкрию
Солодкі губи.
І пробіжаться нігті щиро
В закритих зонах.
Твоє дрижання запрацює
В моїх кордонах.
Десь плутанина із поцілунків
У всього тіла.
Мовчи, коханий, я дуже сильно
Цього хотіла.
І вже без тями ти міцно стиснеш
Мої зап'ястя.
Яке наївне це чоловіче
Секундне щастя!
Я прив'яжуся до поцілунків,
Щоб не злетіти.
Ми так загрались,
І так кричали,
Неначе діти!
...Гарячий подих на спині пише,
Що ти пробачив.
А я розплющу очі —
І заплачу.
ПТАШКА
Я — пташка.
Бути сильною
Так важко.
Летіти
Так непросто
Проти вітру.
Але, щоб мріять,
Я повинна діять.
Хай як непросто!
Хай як це важко!
Я — пташка!
ВЕСІЛЛЯ
…У білій сукні
Давай на кухні:
Мене перчи,
Соли,
Фаршуй,
Спечи,
Подай їм на столи.
А сам піди
На…
КОЗЕЛ
Вимкнені очі
Від зла.
Хочу
Всі ночі
Козла.
Всюди
Не буду
Одна.
Випиті губи
До дна.
Роги
Від Бога
Тверді.
Зламане серце
В біді.
Ключ загубила
В смітті.
Ходять,
Шукають
Не ті.
Витерта пам’ять
На прах.
Мріями з’їхавший
Дах
Босі моросить
Думки.
Просить
У мене руки
З випитих
Карих
Джерел
Горний
Тбіліський
Козел.
КУЛЬТУРУ В МАСИ
Моє життя в скаліченій культурі:
"Жувальна гумка, цигарки, самбука".
Малюю нігті на клавіатурі
Гарячого від віршів ноутбука.
Рятую ніс від нежитю в хустину,
Набридло слухать тишу коридорну.
Здаюсь "культуру в маси!" Відпусти-но,
Мій Боже, обездушено-потворну.
ДЛЯ ТЕБЕ
Моя скромність — для твоєї впертости.
Для твоєї рішучости
До моєї відвертости.
Мої мрії — для твоєї реальности.
І хоча нереально це,
Я воліла б негайно!
Моє тіло — для твоїх дотиків.
До безпам’яті розуму,
До бездії наркотиків.
Нескінченні й несказані
Неповторними ночами.
Моє серце заказано
Тим, чого ми так хочемо.
КОХАННЯ
Зневірою загоєне кохання:
Не перша,
не середня, не остання.
Кудись поділось, звідкись узялося.
Я думала кохаєш...
Ні.
Здалося.
***
Буду з тобою іншою:
Скрипкою-піснею грішною.
Блідо-солодкою-п’яною.
Дівчинкою слухняною.
ЗІРОНЬКА НОЧІ
Вкуси, поцілуй,
Закохай, спокуси,
Віддамся сама —
Нічого між нами нема.
***
Цілувати, де ти захочеш,
Забирати, що ти дозволиш.
Я — маленька зіронька ночі
Так низько не падала ніколи.
***
Не зі мною одною.
З нею — твоєю.
Краденою любов’ю,
Невипитих очей,
Темних алей.
Ховатися.
Кохатися.
ХУДОЖНИК
Малюй на мені фігури любові
До щирих зітхань, до безтями, до крові.
Учора були лише поцілунки…
Малюй! Ніби я — це папір для малюнку!
ПРИРОДА
Відпусти мене
Пташкою в небо.
Рибою в воду.
Тримати не треба
Еволюцію природи.
ТРИ ВІРШІ 2
***
Запинка тіл.
Дотрахались до ручки.
Ти мучив,
Я домучила.
Хотів
Такої сучки?
***
Прекрасна я!!!
Пре-пре-пре-пре... аж пре.
Кому не ясно?
***
Антени кусають хмарини.
Ти щойно пішов до ... Марини.
А може якої й не тої...
Пішов ти!
Поплачу в спокої.
Стернею пахне галицька земля.
Мене схопив ти за холодну руку.
Без звуку
Цілувались.
Ти простяг
Мене на цій стерні,
як суку.
ТІНЬ
Відколи небо сонцем замагнічене
Й тремтливо очі ловлять голубінь,
Я цим життям зробилася помічена:
Одною більше душ, одною зайва тінь.
СЬОГОДНІ
Цей день нічого не змінив.
Лиш час.
І той, хто так мене любив,
Погас.
І той, хто так мене хотів,
Забув.
Цей день нічого не змінив.
Він був.
ШЛЮБНИЙ КОНТРАКТ
Відніми, що було і є.
Поділи, де моє й твоє.
Що лишиться, віддай святим.
Я щаслива, що поруч — ти.
СЕРВІЗ
Немов виделка для ножа,
Тобі чужа.
Відріжеш,
На мене покладеш
(або руками візьмеш),
З’їси.
І в раковину кинеш.
А потім знов проси…
Твої апетити!
(Іди ти!)
Мій — сервіс.
Стосунки — посуд немитий.
ПОЛЕ БОЮ
Бий до останнього «Ох».
Бий, поки ми удвох.
Думкою, словом, очима.
Бий, поки сил за плечима.
Бий мене в груди, в живіт,
По голові, по колінах.
Хай перевернеться свій!
В кволій свідомості міни
Хай розірвуться! Добий,
Якщо захочу дихнути..
Щоб не доводилось чути,
Як ти мене любив.
РЕВОЛЮЦІЯ
Я не змінилася. Ти бачиш?
Я не змінилася. Ти чуєш?
…. Оце й погано.
Подивилася —
Ти з іншою ночуєш.
І я змінилася.
І ти повернувся.
Та нащо мені такий
Коханець старий?
ДВОБІЙ
Я не ходжу невпевнено назад.
І не ламаюсь, коли треба рівно.
Ти мої руки покладеш на зад.
Мовчанка разом — так багатослівно!
Притиснеш міцно, наче ключ в замок.
Відкрити душу — справа губ і часу.
Твій перший крок... вперед...мій крок...
І — зірвано усі боєприпаси!
І очі призаплющено! ай-ай!
Якщо помру, люби мене й такою!
Щоби увійшовши, викрикнуть "Стріляй!"
Й воскреснути в смертельному двобою!
БУТОНИ
Із вуст — в вуста
Гарячими ковтками
Під язиками,
Попід небесами.
У голові крутилося шалено.
Ти першим був і ...іншим був у мене.
І, поки мрії здійснено прекрасні,
Зривав мої бажання, наче власні.
З грудей, як з клумб, питань бліді бутони
Спочатку ніжним, потім ...грубим тоном.
На цім усе й закінчилось... Найкраще.
І почались двобої. Я жива ще.
У докорів, претензій, сліз і крові
Нема любові!
ВОВКИ
Порочних днів
Утішені думки.
З'їдає совість ртуть
Із кожних аур.
Очиська сльози ллють
І, як вовки,
Вгризаються у долю:
Ваууууу! Рррррррр!
У губ незаціловані кутки.
Усмішок гра. Незла.
Маленькі люди
Із Божої солодкої руки
Чекають чуда.
КОПИТА
Перевертай мою уяву різко.
На моїй спині виколупай крила.
Щоб всіх, хто заздрить, випадкова різка
По дупі переконливо побила.
Ніхто не скаже, звідки я — щаслива.
Не тицьне в очі, наче під корито.
На моїй шиї — прерозкішна грива.
На моїх ніжках — преміцні копита.
Іржати дико.. чи летіть галопом?..
Люби мене, щоб легко відпустити!
Але якщо за повід — і в окопи…
Іди ти!
ПЕРЕВОРОТ
Переверни мій світ, немов учора.
Як позавчора! Все переверни!
Щоб завтра в перевернутому «скоро!»
Від переборів голими грудьми
(Й не лише ними) у сплетінні дикім
Від тіл гарячих, видихів і вдихів
Упасти ликом і піднятись вгору...
Переверни цю горду непокору!
І кроків міць, і безкінечне небо
Переверни у голові!.. Так треба!
Щоб всі зірки зривались у салюти!
Щоб всі думки приречені «не бути»!
Щоб, щойно кінчить, знову розпочати!
Щоб я була рум’яна і патлата!
Перевертай, щоби не зірковзнула.
Щоби забила. Щоби все забула.
Ковтаючи, з’їдаючи скоріше!..
На 360… і більше!
ПАРА
Нагріта сонцем радісна щока.
Уже вчорашні сльози всі — у хмарах!
Я прещаслива! Суперська! Така...
Що ми з тобою божевільна пара!
І навіть лячно мозок догори —
Під промені Господніх ароматів —
Я задираю... Всю, як є! Бери!
Щоб саме так тебе щодня кохати!
СХОДИ
У сірих східців гострі язики
Ще й очі зазирають під спідниці.
Ти ідеш під боком. Вигляд твій такий,
Що так і хочу вдарити по пиці!
Стрибну за дві, розширюючи крок.
Не нариваюсь відкривати рота.
Бо вельми недієвий той урок,
Де, замість учня, — кусень ідіота!
В бетоні сірім сверлиш плани дір,
Забгавши в комір сороміцьки носа.
В тобі дратує навіть тінь, повір!
Бо йти на місці вгору?.. Може, досить?!
ПОКИ
У грішних вдихах...
Зніжених "не хочу"...
Я поки тиха...
Поки не наврочу.
Поки воюю
В змученім двобою.
Поки себе не бачу
Із тобою.
В своє майбутнє
Відлітаю птахом —
Не проводжай
Ні "охами", ні "ахом"!
В закриті вікна
Стукатись не мушу...
Навіщо нелюбов’ю мучить душу?..
ДЕДЛАЙН
Злетіли тіні місяцю між очі.
Він витримав десь 5 чи 7 хвилин
І впав. А я чіплялась «хочууууу»,
Доки сусід не переліз наш тин.
Сусід помер хвилині на двадцятій.
Чекати далі не було надій.
Невже завжди, щоб у «дедлайн» кінчати,
Треба, щоб кожен трахався, як …Мій?!
ПОТРІБНЕ
Усе мине! Крім фарб, що на малюнку.
Ти з’їв мене, запивши поцілунком.
І воскресив.. з інфекцій і відходів.
І знову не давав мені проходу.
І знов ковтав, немов єдину дозу,
Яка іще вставляє… З каматозу
Ми не виходим. П’яне листя чаю
Ти знов зжуєш. Я знову покохаю.
Усе мине.. й народиться від того.
Ти знов з’їси. І сам приймеш пологи.
Помиєш, вкусиш, вимастиш на хліб, на х..
Минуло все! Залишилось потрібне!
ФЕЯ
В холодних вулиць виспані алеї.
Ми не минули того, що уперше.
Я думала, що я в цім світі — Фея!
А ти мене так легко перевершив!
Я піддалась на дотики й прохання.
Цілунки, як наркотики. Підсіла.
Нам ще далеко, мабуть, до кохання...
А, втім, — йдемо! Бо скільки того діла?
Коли злітаєм, швидкість карколомна! —
В холодних вулиць закіпає в грудях.
Була я Фея дуже й дуже скромна.
А зараз згодна!!... 100 разів на людях!)
ШМАТОЧКИ АЗІЙ
На мОїй сукні стречевій червоній,
Немов на мапі, сплять шматочки Азій.
Я кінчена до краю! (У полоні!)
Без горизонтів і межі фантазій.
Ти ніч чекав, мене вдихав і гуглив.
Свічки очей зомліли лиш від джгута...
Новеньке плаття на сідницях круглих
Порвав на шмаття, аби вглиб пірнути.
Втопилась думка з сорому аж п’яна.
Штормило тілом — океан емоцій!
Я геть забула, в чім була убрана.
Шматочки Азій розлетілись ...в шоці :)
ШТУЧНЕ ДИХАННЯ
Ненавиджу так само, як люблю.
Взасос цілую — і в собі ж топлю.
У ліжко кличу — й з нього виганяю.
Тебе рятую — і тебе ж вбиваю…
То проганяю, то боюсь втрачати.
Бо щойно ти зникаєш, біс — до хати!
Тебе я хочу! І тобі ж — відмова.
То краще мовчки. То, хоча б, півслова.
То серце б’ється.. то його нема…
Бо ніби двоє… але все сама…
КОПИТА
Перевертай мою уяву різко.
На моїй спині виколупай крила.
Щоб всіх, хто заздрить, випадкова різка
По дупі переконливо побила.
Ніхто не скаже, звідки я — щаслива.
Не тицьне в очі, наче під корито.
На моїй шиї — прерозкішна грива.
На моїх ніжках — преміцні копита.
Іржати дико.. чи летіть галопом?..
Люби мене, щоб легко відпустити!
Але якщо за повід — і в окопи…
Іди ти!
ПАРАНОРМАЛЬНА
Паранормальна!
Я — твоя! І
Крапка.
Перебирала!
Так! Люблю
Шедеври!
З тобою, ех,
Здалась! Зняв
Шапку.
Немов минулі принци
І майбутні
Вмерли.
Дивився в очі,
Як в біноклі
Бога.
Боявся кліпать.
Вії
Не пручались.
Так, як тебе,
Ніскілечки
Нікого
Ніяк
Ніде й
Ніколи
Не кохала!
БАЛБЕС
Якщо я знову виграла на корті.
Якщо у тебе похибка на вісь.
Не треба од, байок і натюрмортів,
Що баби дури й ти, балбес, повівсь.
Спідничка стегна мало чим прикрила.
Ти був у шортах, а лишився без.
Яка біда, що в моїй попі шило
Тебе вкололо в голову?.. (Балбес?)
Я ані зла, ні сміху не тримаю.
Ракетка. М’ячик. Змах. Удар. Прогрес.
Не хочеш грати?.. Підем, вип’єм чаю!
За мене й тебе! Ба-ба-ба-бал-бес!
НІВРОКУ
Я не вникаю, як це може бути.
Якщо немає, отже, не потрібно!
А здійснювати мрії… Це — як чути
І бачити, і дихати… Я — здібна!
Солодких митей на губах оскома.
Мені не вийти іншим тротуаром!
Ну, напилась до чортиків удома!..
Ну, чути на три метри перегаром!..
В передчуттях не їм на нігтях лаку.
З життям під ручку йду вперед щокроку.
Великий Бозя любить мене всяку!
…Тому, мабуть, така я, бл.., нівроку!
МІЖПЛАНЕТНА
Давай ми вирвем з себе ніжне "ОХ",
Вдягнувши руки, як білизну, ззаду...
Давай здурієм!.. Так, щоб разом.. вдвох!
Напившись губ, неначе шоколаду.
Нехай судома відірве ступні.
Давай летіти!..наче дирижаблі.
Щоб міжпланетно ти довів мені,
Що козаки ІСНУЮТЬ!
... Й гострі шаблі)
СОНЕЧКО
Воно щодня сідає і встає.
І світить, незважаючи на дати...
Як я могла не знати, що ти є?
Як я могла тебе не помічати?
Не цілуватись солодко до "вау!"?
Не спокушати, щоби струмом в очі?
Чом ти мене раніш не відбивав?
Чом не казав раніш вчорашнє "хочу..."?
Де я жила? З ким спала? Нащо? Як?
Чому вони(?)... були зів’ялі й грубі?..
Ти ж — сонечко! Зігрій мене! Та так,
Щоб відповіді ці ...згоріли в грубі!
ШОКОЛАДКА
У поцілунках сексу
гострий смак.
Це замах
на невинну думку й гадку!
Ти втримаєш мене
і на руках
Візьмеш, як п'яну
Шок!... Ооооо! Шок-о-ладку!
Слизьку, розм'яклу,
корисну, смачну...
Калорії —
як злі метеорити!
І є одне бажання —
Ще!!! Та нууууу!
Нннннууууууу! Аааааа ...потому
... Пити!!!!!!
Класика
