Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

БІЛА КНИГА КОХАННЯ

Антологія української еротичної поезії
Упорядкування Івана Лучука та Вікторії Стах

Галина Крук

* * *
Світ, який ділиш із іншими,
майже не твій.
День у день увіходить, як скринька,
і скоро вже ніде
буде впасти дощу —
на волосся її перелітне
і на сліз сухозлітки,
які вона сіє з-під вій.
Обмиваючи тіло —
на диво сумний ритуал —
помічаєш дводенну щетину
й столітню утому,
і ознаки старіння
(на жаль, незворотні) у тому,
як кладеш свої руки на перса
і пестиш у ній
давній спогад про першу,
що рветься із твого полону,
що сховала принади
за голосу зламану гілку,
що вже майже належить тобі,
але знов, як тоді,
ти не вмієш узяти її,
таку безборонну.

 

* * *
Ми, Сіґісе, мокрі, як змилені коні.
Ми трави, столочені кіньми над ранок.
Ми рани відкриті у миті гортанні,
де зойк випрядає твоє веретено,
де риби виплигують в'юнко з потоків,
де скрапуєш біло у мене і канеш
у воду бездонну, в пустелю захланну
поміж берегами розгойданих стегон.
Так з пращі ураз виривається камінь,
так тіло, набухле зітханнями, терпне.
Так, Сіґі, спроквола розходяться кола
на плесі нірвани теплім...

 

* * *
Слід твоїх губ на моїм передпліччі
зникає так швидко.
Затримати прагну
нічного метелика дотику твого.
Заскакую в сни на ходу.
Панічно
боюся услід за тобою не встигнути,
доки поїзд із нами ще мчиться снами,
доки сходяться так ідеально
тіл наших впадини,
виступи,
вигини,
доки схлипи зриваєш — плоди перестиглі,
доки соком солодким стікаєм навзаєм,
доки поїзд нарешті вливається в річку,
у яку,
прокидаючись,
точно знаємо —
неможливо ступити двічі.

До БІЛА КНИГА КОХАННЯ Антологія української еротичної поезії

*
Нагору