Класика Проза Усяка всячина Прислів'я, приказки Перевiр себе! Хихітня Відгуки

Любовно-eротична лірика



Hosting Ukraine


*

БІЛА КНИГА КОХАННЯ

Антологія української еротичної поезії
Упорядкування Івана Лучука та Вікторії Стах

Юрій Винничук

БАЛЯДА БАЛЬКОНОВА

Місто булькало місто плямкало
і котилося із-під ніг
Я поклав руку на її тіла клямку
натиснув обережно та відчинити не міг
На божевільнім бальконі
вона тремтіла не відмикалась
я підбирав ключі всіх можливих ґатунків
а вона з уст моїх текла-стікала
крапельками цілунків

Плакала і зітхала
тіла її сопілка
рук моїх не пускала
ніг роздвоєна гілка
А на тій гілці квіти біліли
листя що пахло сонцем-грозою
Пташка на гіллі
крилами билась
накрита моєю рукою
Грай сопілонько та не сумної
грай в сорочку розпачу вбрана
хай молоко твоїх звуків гоїть
стебла моєї рани

Балькон зненацька в ту мить розгойдало
та я нічого зробити не міг —
ми разом з бальконом додолу впали
і вгрузли в холодний міщанський сміх

Дядьки мордаті тітки пузаті
нас оточили довкіл
а ми в центрі Львова лежали як в хаті
і не встидались оголених тіл

 

БАЛЯДА МАЙТОЧКОВА

Я так тебе любив,
тепер таку чужу,
що майточки твої
і досі бережу.

Колись усе, що там,
в тих майточках цвіло,
я цілував і вуст
єдналося тепло.

Змінились ти і я
за довгих десять літ.
Цікаво, хто ж тепер
скубе рудий твій цвіт?

Хто підкидає дров
і роздуває жар,
хто язиком збира
хмільних медів нектар?

Кому шепочеш ти:
«Ой Боже, схаменись!»
А потім робиш те,
що і мені колись.

Я поверну тобі
цей невагомий пух,
бо й досі тут живе
твій незрівнянний дух.

Не влізе в них тепер
пухкий твій сальцесон.
Та все ж прийми цей дар
як свій найкращий сон.

Микола Вінграновський

* * *

Коли моя рука, то тиха, то лукава,
В промінні сну торкнеться губ твоїх
І попливе по шиї і небавом
З плеча на груди, із грудей до ніг...

Коли твоя рука солодка, ніби слава,
Червонооким пальчиком майне
В лимонній тиші і коли мене
У темну глибину повергне темна слада —

У білій лодії тоді ми пливемо
По водах любощів між берегами ночі:
І голоси у гніздах ластівочі
Стихають тихо... Золоте кермо

Заснулої хмарини понад полем,
І спить рука в руці, і на щоці
Краплина щастя, виказана болем,
До ранку світиться...

1965

 

* * *

Лошиця з дикими і гордими ногами,
Із ніздрями рожевими на сонці
І матово-темнавими вночі,
Лошиця із мінливими очима —
То чорними, то синіми, то мідними —
Під мідним пасмом звітреної гриви,
Лошиця із сріблястим животом,
Який я обніматиму не скоро,
А обніму — забуду світ і сон!
Лошиця з табуна цивілізації,
Яку я вилучив і гнав через Хрещатик,
Летів за нею з мертвою вуздечкою
Повз кіностудію і мертвий стадіон,
Стьобаючи гарапником жадань.
Лошиця із шовковими ключицями,
З шовковими пожежними губами,
Яку я гнав по шпалах і по тінях,
Скажи мені, як далі жить мені??!

Мій антисвіте з дикими ногами,
Із роздівоченими стиглими грудьми
І стиглими вигинистими стегнами,
Прости мене, помилуй і врятуй!
Мій антисвіте з чорним животом,
З чернечо-чорно-чорними губами,
Із міріадами незвіданих галактик,
Які ховаються в тобі, і клекотять,
І рухаються власними законами,
Порядками, системами і низками,
Як би тебе змінить я не бажав!
Неясна ти. Як мій народ, неясна...
В ногах твоїх сиджу я, ніби меч.

1964

Микола Воробйов

ТОНКА ОДІЖ

Пестячи розквітлі троянди
і нерозквітлі горбики
із рожевими шпилями,
відчуваю,
яка тонка одіж
на тілі молодої жінки.

Микола Вороний

О, НЕ МИНАЙ!..

О, не минай!.. Перед тобою
Схиляюсь я, мов пілігрим,
Що перед брамою святою
Стоїть у захваті німім.

Дивлюсь в лице твоє кохане,
Читаю відповідь в очах —
І, наче квітка, в'яне, в'яне
Мій поцілунок на устах.

Чернігів, 1906 р.

 

До БІЛА КНИГА КОХАННЯ Антологія української еротичної поезії

*
Нагору